У цей же час почали створюватися вищі навчальні заклади для жінок.

У 1906 році в Києві були відкриті і Вищі загальноосвітні курси для осіб обох стать з відділеннями історико-філологічним і економічно-комерційним. Через два роки на базі останнього був створений комерційний інститут. У 1913 році відбувся перший випуск студентів Київського політехнічного, що закінчили навчання, інституту. На випускних іспитах був присутній великий росіянин учений Д.И. Менделєєв.

На території західноукраїнських земель до 1918 року існувало 4 вищих навчальних заклад: університети у Львові і Чернівцях, політехнічний інститут і академія ветеринарної медицини у Львові.

Період Революційних подій

Події 1917 р. змінили соціальний лад і створення нової школи з новими педагогічними кадрами. Незалежна Україна робила перші кроки в організації підготовки національних педагогічних кадрів. Програмним документом з'явилася декларація генерального секретаріату від 26 червня 1917 року, у якій визначалися основні заходи, спрямовані на розвиток національної школи і підготовку для неї кадрів.

Почалося становлення системи української вищої освіти. У 1918 р. університети Св. Володимира в Києві, Харківський і Новоросійський (Одеський) стали державними університетами України. У цьому ж році на базі Вищих жіночих курсів відкривається університет в Катеринославі (Дніпропетровську). У Сімферополі в 1918 р. починаються заняття в Тавричній філії Київського університету, а через півроку при повній підтримці і допомозі Київського університету урочисто відкривається Тавричний університет.

В умовах громадянської війни в Україні велася підготовча робота з відкриття й інших університетів у Полтаві, Чернігові і Ніжині. Почали діяти Київський український народний університет, Педагогічна академія в Києві, Український державний університет у Кам'янець-Подільському.

Для більш широкого залучення працюючих країни до вищих закладів в 1919 р., зокрема, у Києві, Харкові, Катеринославі були відкриті підготовчі курси, у 1921 р. – створені робочі факультети.

У 20-і – початку 30-х років ясно проявилися дві протилежні тенденції в університетському питанні. З одного боку, в Україні відкрився новий університет в Катеринославі, з іншого боку, у зв'язку з важким економічним становищем був скасований ряд вищих навчальних закладів, у тому числі університети, що виникли в незалежній Україні після 1917 року: Київський український народний університет, Український державний університет у Кам'янець-Подільському.

Діячі заклади почали будувати систему вищої освіти за зразком професійно-технічних навчальних закладів. Вони вважали, що старі університети були відірвані від життя. Будучи вищими навчальними закладами, вони давали своїм вихованцям ґрунтовні теоретичні знання, але не забезпечували оволодіння конкретними професійними навичками. На думку керівників освіти, університети практично не готували фахівців визначеного, явно обкресленого профілю. Виключення складали лише студенти медичного і юридичного факультетів. Особливій критиці піддавалася система підготовки фахівців на історико-філологічному і фізико-математичному факультетах. Студенти, що закінчують саме ці факультети, ставали викладачами шкіл, ремісничих училищ, технікумів.

У 1920 році почався етап твердження військово-комуністичного стилю керування вищою освітою. В цей час виникли нові вищі навчальні заклади – Академії теоретичних знань, що складалися з інституту суспільних наук і інституту фізико-математичних наук.

У 1921 р. Наркомпрос УРСР почав на основі старих університетів створювати Інститути народної освіти: Київський, Харківський, Одеський, Катеринославський.

Великою подією в розвитку системи вищої освіти з'явилося відтворення університетів в Україні. Було вирішено з 1 вересня 1932 р. відкрити університети в Харкові, Києві, Одесі і Дніпропетровську. За короткий термін університети стали науковими й освітніми центрами України. Після приєднання до України західноукраїнських земель у цю систему увійшли Львівський і Чернівецький університети.

Усього до початку 1938/39 навчального року в УРСР нараховувалося 129 вищих навчальних закладів.

Розвитку наукових досліджень сприяло введення нової системи учених ступенів і учених звань і порядку присудження їх. Сірополко С. Історія освіти в Україні. - К.: Наук. думка, 2001. – С.: 345-360.

Період Великої Вітчизняної війни

Напередодні Великої Вітчизняної війни склалася університетська система в Україні, що складається із шести класичних університетів – Київського, Харківського, Львівського, Одеського, Дніпропетровського і Чернівецького університетів.

Велика Вітчизняна війна порушила творче життя. Позитивні зміни, що відбувалися у вищій освіті, були припинені. У зв'язку з окупацією, що насувається, українські державні вузи були евакуйовані в східні райони СРСР.

Тільки до кінця 1943 року евакуйовані українські університети й інститути почали повертатися в рідні міста. Після звільнення тимчасово окупованої території України на ній діяло 154 вищих навчальних заклад.

Відразу ж після закінчення війни і приєднання Закарпаття до України в університетську систему влився ще один вуз - Ужгородський державний університет, перший вуз у Закарпаття.

У післявоєнний період в університетах стала відчутною потреба до збільшення спеціальностей, розширенню профілю фахівців. Були переглянуті навчальні плани і програми вищих навчальних закладів.

Зміни в географічному розміщенні вузів сприяли більш повному охопленню вищою освітою жителів всіх областей, наближенню умов навчання до умов праці майбутніх фахівців. Однак головними вузівськими центрами в Україні все-таки залишалися Харків, Київ, Одеса і Львів. У 1958 р. у цих містах знаходилося 70 вузів з 140, навчалося