Посипалися нові навчальні програми, підручники, педагогічні технології і нові форми організації педагогічного процесу. В експериментальному вихрі народилися перші недержавні навчальні заклади.

До початку 90-х років ХХ століття верховне керівництво усвідомив безглуздість величезного просвітницького бюрократичного апарата. Утративши пропагандистські функції, зорієнтоване на вільний творчий розвиток особистості, освіта перестала мати потребу в чиновниках. Виникли проекти ліквідації марних районних відділів просвітництва, інститутів підвищення кваліфікації, скорочення штатів міністерства освіти. Бюджетні засоби, що вивільнилися, збиралися пустити на поліпшення матеріальної бази навчальних закладів і на підвищення зарплати педагогам.

Педагогіка і національна освіта в суверенній Україні.

Головним аспектом гуманістичної реформи освіти в Україні стала програма “Освiта” (“Україна ХХI століття”), що вийшла з надр національної Академії Педагогічних наук. Вона була затверджена Кабінетом Міністрів і відразу ж ввійшла в історію в якості прекрасного утопічного проекту. По силі теоретичної думки, ясності і лаконізму форми, по строгій спрямованості на інтереси освіти і дитинства це унікальний пам'ятник сучасної гуманітарної думки. Але в житті вітчизняної освіти вона була явищем стороннім і залишилася пам'ятником плідної професійної мрії.

Реформа освіти, до якої якийсь час була прикута увага всіх прогресивних суспільних сил, так і не була довершена. Цьому перешкодили трагічні економічні і політичні катаклізми, які торкнулися країни на початку 90-х років. Але і за той малий час, що їй було відведено історією, вона встигла:

розповсюдити імпульс гуманістичного відношення до дитини, породжений вчителями-новаторами,

нагромадити найцінніший матеріал експериментальних пошуків нового змісту освіти,

зробити чудові відкриття в області психології дидактики і методики навчання,

створити продуктивні гуманні форми виховної роботи,

направити вектор еволюції організації педагогічного процесу від адміністрування до менеджменту.

Сама система освіти при цьому майже не змінилася в порівнянні з радянським періодом. Якщо не вважати:

зміни вивісок (середні школи стали “гімназіями”, “ліцеями”, “навчально-виховними комплексами”, технікуми і ПТУ перетворилися в “коледжі” і “колегіуми”, “інститути” виросли в “університети” і “академії”, а університетам уже не залишилося нічого іншого, як із просто державних перетворитися в “національні”),

упровадження “українських” предметів навчання,

повного розвалу централізованого господарського забезпечення педагогічного процесу та ін.

У 90-і роки в Україні працювало 21517 загальноосвітніх шкіл, у яких навчалося 6700000 дітей. Крім них існувало близько 4300 спеціальних шкіл з поглибленим вивчанням окремих предметів, 179 гімназій, 130 ліцеїв, 11 авторських шкіл, 17 власних шкіл. У них по спеціальних програмах училося більш 150 000 учнів. У 995 професійно-технічних училищах училося більш 500 000 підлітків. Державне фінансування системи освіти рік від року скорочується: у 1992 році – на потреби освіти пішло 12,6% держбюджету, у 1993 – 11,7%, у 1994 – 9,5 %.

Самими дохідними для просвітницьких чиновників є вищі навчальні заклади. За право навчатися тут потрібно платити великі гроші. Неофіційно платити за вступ в престижні юридичні, торгові, медичні вузи почали ще при радянській владі. Але і після легалізації комерційної освіти в Україні збереглася практика додаткової винагороди повз касу тільки за право підійти до неї.

Торгівля оцінками і дипломами несумісна зі справжньої педагогікою.

Попит на дипломи про вищу освіту стимулював створення нових вузів, серед яких багато недержавних. Серед них особливо виділяється Києво - Могилянська академія – елітний заповідник освіти дітей української знаті, створений по європейській моделі. Вона вигідно відрізняється від інших вітчизняних вузів і педагогічною ідеологією, і матеріальною забезпеченістю навчального процесу, і гарними викладачами, і високою методичною культурою, і волею студентської творчості.

Безперечним досягненням є звільнення системи навчання України від комуністичної ідеології. Хоча і цей “подвиг” належить не українській державі. Комунізм як світогляд помер сам по собі ще в радянські часи. Зязюн І.А. Філософські засади освіти в Україні // Філософія освіти в сучасній Україні. - К., 1996. - С. 61-65.

Висновок

Після здобуття незалежності (1991) у суверенній Україні почала формуватися власна політика в галузі вищої освіти. Вона орієнтована на досягнення сучасного світового рівня, відродження самобутнього національного характеру, корінне відновлення змісту, форм і методів навчання, збільшення інтелектуального потенціалу країни.

Але, як зазначалося в роботі є ще багато проблем на шляху створення якісної системи освіти в Україні. Ці проблеми повстали саме з історичних надбань української освіти. Не тільки перешкоди привніс історичний розвиток українського просвітництва, а й багато досвіду і корисних висновків.

Існують країни в сучасному світі, в яких рівень державної освіти знаходиться десь на українському етапі розвитку 18-19 ст. Але є також позитивні приклади, до яких, можливо, нам йти ще багато років. Так чи інакше є гарна база, великий досвід і досвідчені фахівці, які здатні впливати на подальше становлення системи просвітництва в незалежній Україні.

Використана література

1. Балл Г. Гуманізація освіти в контексті сучасності: психолого-педагогічні орієнтири // Освіта і управління. – К., 1999.

3. Василюк А. Реформування професійної освіти в Польщі та Україні // Освіта і управління. – К., 1999.

4. Гончаренко С.У., Пастернак Н.В. Проблема підвищення теоретичного рівня освіти // Педагогіка і психологія. – К., 1998. - № 2.

5. Делор Ж. Освіта: необхідна утопія // Педагогіка. – К., 1998. - № 5.

6. Дімов В.М., Лесна Л.В. Актуальні проблеми освіти // Соц.-політ. журн. – М., 1995. - № 2.

7. Зязюн І. Освіта і вчитель у контексті українського державотворення // Педагогіка і психологія професійної освіти. – К., 1999. - № 1.

8. Зязюн І.А. Філософські засади освіти в Україні // Філософія освіти в сучасній Україні. - К., 1996.

9. Козловська І. Філософсько-методологічні аспекти інтеграції