Контрольна з предмету
“Вступ до фаху”
План
Стор.
1. Вступ
1.1. Мета навчальної дисципліни “Вступ до фаху”: задачі дисципліни. Роль і місце економічної служби на підприємствах різних форм власності, видів господарювання і організаційно-правового статусу
Боротьба за ефективний розвиток економіки України - це складний шлях боротьби за політичну, культурну та економічну незалежність суспільства.
Ринкові економічні відносини вимагають як від підприємства, так і від окремого підприємця умілого ведення господарської діяльності, яка базується на синтезі теоретичних та практичних знань. Саме основи такого синтезу і повинна закласти навчальна дисципліна “Вступ до фаху”. В структурі такої мети можна виділити наступні завдання:
- ознайомлення з загальними принципами і законами функціонування економічної системи суспільства;
- набуття знань про реалізацію цих принципів і законів на ґрунті реальних соціально-економічних відносин в сучасній Україні;
- вироблення мотивації до подальшого оволодіння знаннями, уміннями та навичками, безпосередньо пов’язаними з діяльністю майбутнього фахівця.
В наш час реально існуючі підприємства досить істотно розрізняються за такими своїми ознаками як форма власності, організаційно-правовий статус, розмір, спосіб господарювання та ін. Однак метою практично кожного підприємства є укріплення своїх позицій на ринку, перемога в конкурентній боротьбі і, в кінцевому підсумку, отримання максимально можливого прибутку. Безпосереднє сприяння реалізації цих задач і є основною функцією економічної служби на підприємствах. Виключенням можуть слугувати підприємства некомерційної спрямованості (благодійні, освітні, науково-дослідні). На таких підприємствах діяльність економічної служби підпорядкована конкретним специфічним завданням, що випливають зі сфери діяльності підприємства (наприклад, підготовка звітів з використання коштів благодійного фонду, нарахування заробітної плати та додаткових винагород найманим працівникам та ін.).
1.2. Поняття економіки. Економіка, як наука про обмеженість ресурсів та проблему економічного вибору
У загальному випадку економіка – це сукупність економічних відносин між людьми у процесі їхньої господарської діяльності, закони такої діяльності та еволюція економічних систем у межах світового господарства або окремих країн та регіонів. Сам термін “економіка” використовується в таких основних значеннях:
1) народне господарство певної країни загалом або його сфера;
2) певна сукупність економічних відносин між людьми, яка утворюється в процесі господарської діяльності, тобто виробництва продуктів і послуг, обміну ними, розподілу благ та їх споживання;
3) наукова дисципліна, певна система економічних наук, яка вивчає закони та закономірності господарської діяльності людей, розвитку певних економічних систем.
Становлення економіки як науки тісно пов’язане з проблемою обмеженості економічних ресурсів, що обумовлює наявність високих вимог до ефективності використання вже наявних ресурсів, потребу ґрунтовної наукової розробки методологічної бази зваженого економічного вибору. Першим дійшов до розуміння економіки як науки про обмеженість ресурсів грецький мислитель Ксенофонт (430 – 355 рр. до н.е.). Свої погляди він висловив у книзі “Економікос” (від “ойкос” – дім, господарство та “номос” – закон, правило; буквально “правила господарства”). Ксенофонт дає поради господарям як за мінімальних вкладень отримати максимальний прибуток з земельних ділянок, сільськогосподарських угідь, найбільший зиск з рабів та ін. Аристотель (384 – 322 рр. до н.е.) розрізняв “економію” (сукупність споживчих вартостей) та “хремастику” (мистецтво робити гроші, збагачуватись). Сучасне розуміння економіки полягає в дослідженні економічних законів, знання яких дозволяє зробити розумний вибір за мінімальної кількості наявних ресурсів, уникнути небажаних втрат матеріальних та фінансових ресурсів.
У певній країні або у масштабі планети обсяги економічних ресурсів природно обмежені. Так із загальної площі земної кулі майже 510 млн. км2 (понад 75%) припадає на моря; неоднакові природні умови господарювання, обсяги природних копалин тощо.
Про обмеженість людських ресурсів у межах планети говорити недоцільно, оскільки у світі налічується до 800 млн. безробітних. Значна їх кількість і у розвинутих країнах. Водночас у них відчувається нестача кваліфікованих кадрів певних професій. Так, Німеччина проголосила у 2000 році про намір запросити з постсоціалістичних країн до 40 тис. висококваліфікованих програмістів.
Окрема людина, підприємство або суспільство за умов обмеженості ресурсів повинні постійно робити вибір з наявних можливостей, шукати альтернативні варіанти їх використання. Таким чином обмеженість ресурсів веде за собою проблему вибору. Вибір раціональних способів використання економічних ресурсів і залучення нових передбачає аналіз альтернативних витрат, обсяг яких визначається втраченими можливостями використання тих самих ресурсів на інші цілі.
1.3. Економічні цілі. Основні економічні проблеми
Економічні цілі – це усвідомлені економічні потреби, окремих людей, соціальних верств, груп та класів, що спонукають їх до певної діяльності.
Економічні цілі є також формою вияву відносин власності, різних їх типів, форм. Тому залежно від кількості типів, форм власності розрізняють відповідну кількість типів і форм економічних цілей. Так, існування трьох основних типів власності (приватної, колективної та державної) зумовлює існування приватних, колективних та суспільних (у разі розвитку державної власності в інтересах всіх членів суспільства) цілей. Державна власність може задовольняти насамперед цілі окремих груп населення. Наприклад, в колишньому СРСР її розвиток узгоджувався передусім з інтересами верхівки партійного та державного апарату, а інтереси населення відходили на задній план.
Економічні цілі більшості сучасних працівників спрямовані на отримання предметів споживання та послуг, а цілі власників засобів виробництва – на збільшення різних видів власності (цінних паперів, нерухомого майна, коштовних металів та ін.). Тому можна сказати, що засобом реалізації економічних цілей працівників є отримання заробітної плати, а власників засобів виробництва – привласнення прибутків.
Економічні цілі найманих працівників є особистими цілями, на відміну від приватних, які є формою вияву приватної трудової власності. Засіб реалізації особистих цілей – отримання заробітної плати, а приватних – отримання доходу від реалізації створених товарів і послуг.
Економічні проблеми виступають як