1.2. Урахування вікових особливостей дітей в позаурочній роботі з природознавства

У родині і дитячому садку закладаються перші уявлення дітей про природу. Дошкільники одержують конкретні уявлення про рослини і тварин навколишньої природи, учаться розпізнавати їх по характерних ознаках, поєднувати по подібних ознаках в елементарні класифікаційні групи (комахи, жаби, ящірки, птахи; тваринні домашні і дикі; кімнатні рослини; рослини саду, городу; трави, чагарники і т.п.). Протягом року вони ведуть спостереження за погодою, сезонними змінами в природі і вивчають їх впливі на життя рослин, тварин та людини, вчаться відрізняти один сезон від іншого.

У дитячому садку у дітей поступово формується звичка працювати, піклуватися про тварин і рослини. Діти беруть участь у догляді за акваріумними рибами, черепахами, птахами й іншими мешканцями куточка живої природи, у вирощуванні кімнатних рослин і спостереженнях за ними; рихлять землю на городі, роблять грядки і клумби, висаджують розсаду, висапують бур'яни. Велику турботу виявляють діти про зимуючих птахів: виготовляють найпростіші годівниці і вивішують їх.

У програмі дитячого саду підкреслюється взаємозв'язок навчання і виховання в процесі ознайомлення дітей із природою і працею. Знання про доступні розумінню дітей об'єкти і явища природи використовуються з метою виховання любові до природи, здатності сприймати і глибоко почувати її красу, дбайливого ставлення до рослин і тварин.

На жаль, основні вимоги і зміст програми дитячого саду недостатньо враховуються в початкових класах. Це часом приводить до того, що у дітей молодшого шкільного віку слабшає інтерес до вивчення природи.

Спостерігаючи за молодшими школярами в одному з таборів відпочинку і прагнучи утягнути їх у діяльність по розкриттю загадок зеленого лісу, педагоги зштовхнулися з байдужістю і багатьох дітей. Перед школярами ставилися питання: що ти хочеш довідатися про ліс? Про лісові рослини? Про тварин? З 70 опитаних багато хто відповідали: «Нічого. Про ліс я вже все знаю». І тільки включивши дітей в ігрову ситуацію «Лісові Робінзони», вдалося збудити в них інтерес до життя лісу, обговорити питання, як і чим можна харчуватися в лісі, якими травами лікуватися, по яких ознаках можна передбачати погоду, чому потрібно берегти ліс і т.д.

Зниження пізнавального інтересу до життя мешканців лісу вплинуло на поведінку дітей, на їхнє ставлення до об'єктів природи: у ході організованих прогулянок, екскурсій і ігор у природі вони припускали бездумне винищування рослин, а в ряді випадків і тварин. Наприклад, збирали великі оберемки квітів, витоптували квітучі трави, розполохували шумом птахів і т.п. Экологическое образование школьников. – М., 1991. – С. 72.

Сформований у дитячих установах стиль ставлення дошкільників до об'єктів природи в умовах школи не завжди служить опорою для закріплення і розвитку моральних звичок і норм поведінки, що приводить до негативних вчинків молодших школярів у природі. У зв'язку з цим можна стверджувати, що подальше удосконалювання навчально-виховного процесу по формуванню дбайливого ставлення молодших школярів до природи можливо на основі тісної наступності виховного процесу початкової школи з дошкільними установами.

Виховання першокласника — дуже відповідальний етап загального виховного процесу. Тут важливо «не зашкодити», не поламати тонку душу малюка.

Опорою в його шкільному формуванні має стати природа, така дивовижна для маленької людини і така близька їй поки ще. Та природа має виступити для першокласника як дім людства і його власний дім, в котрому він мешкає і буде мешкати, — не стільки об'єкт допитливого вивчення, скільки об'єкт ставлення, що формується.

Фундаментальною основою в загальному ставленні до світу є ставлення до природи. Враховуючи, що первісні враження малюка дуже глибокі, можна сподіватися в майбутньому, що ставлення до природи зумовить і ставлення до життя як такого.

Завдання-домінанта в період першого року навчання школяра — формувати майбутнє шанобливе ставлення до життя і до всього живого як прояву життя. Виховуючи ставлення до природи, педагог закладає основи такого майбутнього усвідомленого ціннісного ставлення до життя.

Світ природи розгортається у своїй дивовижній різноманітності, в своїй вражаючій гармонії, красі, єдності та цілісності. Але сама дитина не здатна до усвідомлення зв'язку всього живого, вона може обминути спілкування з природою, не побачити її за ширмою предметно-речового простору.

Ні в якому разі не замінюючи навчання, не розширюючи меж праці, на уроці педагог виходить з дітьми на вільне осмислення природи не як об'єкту наукового дослідження (це проводиться в процесі навчання), а як дому, в котрому вирує життя найрізноманітніших форм і, в тому числі, життя людства.

Ставлення до природи формується через призму питання життя і — головне! — питання сполучення життя природи та життя Людини.

1.3. Можливості дитячої книги у позаурочній роботі з природознавства

Прискорений розвиток науково-технічного прогресу зумовлює посилений інтерес в учнів початкових класів до причин явищ і подій. Дітям подобається читати, вони прагнуть оволодіти все новими й новими знаннями.

Вміла постановка протиріч між знанням і незнанням, відомим і невідомим, між явищем та суттю є важливою особливістю науково-пізнавальної літератури. І чим багатше індивідуальне психологічне життя читача, запас його знань та досвіду, тим міцніший ґрунт для впливу на нього книжки.

Дитяча науково-пізнавальна і художня література покликана закласти основи екологічної культури, сформувати вміння та навички користуватися природними багатствами, здатність самостійно пізнавати закони природи, розуміти її значення для людини.

Учитель початкових класів повинен формувати творчого, захопленого, грамотного читача, який прагне збагнути