через книгу життя і разом з тим удосконалювати самого себе, виробити у кожного школяра естетичні смаки, читацькі інтереси. Допоможе реалізувати ці завдання розумна, доступна для дитини книга. Однак при цьому необхідна певна інтелектуальна діяльність юного читача, відповідно розвинута допитливість до питань наукового змісту. Учнів не досить прилучити до читання — важливо сформувати у них уміння розмірковувати над прочитаним. Принагідне слід зазначити, що дитяча література справляє великий виховний вплив на школярів за умови образного й емоційного відображення у ній життя Ткачук Г. Формування екологічної культури учнів. – К., 1988. – С. 7. . У зв'язку з цим хочеться нагадати слова В. Г. Бєлінського: «Дитячі книги повинні все передавати своїм маленьким читачам не в старих сентенціях, не в холодних повчаннях, а в оповіданнях і картинах, повних натхнення, зігрітих теплотою почуття, написаних легкою мовою, вільною, грайливою, квітучою в своїй простоті — і тоді вони зможуть стати однією з найміцніших підвалин і найдійовішим засобом виховання» Белинский В. Г., Чернышевский Н. Г. О детской литературе. – М., 1978. – С. 58. .
Науково-пізнавальні й художні книги — важливий засіб здійснення комплексного підходу до навчання і виховання молодших школярів. Пробудити в дитині чисті, світлі емоції, розвинути творчу уяву, самостійність мислення, потяг до краси і добра — призначення красного письменства.
Яке ж основне призначення науково-пізнавальних книг? Яке місце посідають вони в духовному житті дитини? Такі книги ознайомлюють юну зміну із законами розвитку природи, з життям рослин і тварин, прилучають до знань, що виходять за межі шкільної програми, сприяють формуванню світогляду, виробленню справжнього наукового погляду на світ, природу, ставлення до неї.
Водночас у науково-пізнавальній, тим більше в художній книзі автор ставить завдання не стільки подати максимальну кількість відомостей, скільки викликати інтерес до предмета викладу. Захоплений читач поступово сам зуміє здобути всі необхідні йому відомості. Бо ж потяг до пізнання, до осягнення всього живого на Землі зростає в дитини день у день, рік у рік. Допитливому «чомучці» не терпиться. На кожному кроці — «Чому?», «Для чого?», «Навіщо?», «Як?», «Де?», «Звідки?» та ін. І якщо дитина одержує на свої тисячі «Чому?» ґрунтовні й чіткі відповіді, які можуть бути одночасно і поштовхом до здобуття нових знань, то у неї виникне не тільки бажання дізнатися «Чому?», а й потреба в пошуку, що згодом може перерости в потребу самовдосконалення у тій чи іншій галузі діяльності.
Одне із найважливіших місць серед науково-пізнавальної і художньої літератури займають книги про рідну природу.
Читаючи їх чи слухаючи, дитина з раннього віку прилучається до осягнення таємниць навколишнього світу, вчиться вести спостереження за ним, робити свої власні відкриття. Водночас згадані твори допомагають виховувати такі риси, як кмітливість, допитливість, самостійність мислення, інтерес до пошуків, прищепити любов до рідного краю. Адже героям цих книг притаманні доброта, співпереживання, любов до всього живого. Подібні почуття переноситимуться на дитину, яка тією чи іншою мірою виявлятиме піклування про природу, прагнення берегти й примножувати її багатства.
Тому вчителеві необхідно знати про можливості пізнавальної книги і широко використовувати її на уроках позакласного читання, систематично рекомендувати для самостійного читання взагалі.
Виникнення у дітей інтересу до пропонованих творів великою мірою залежатиме від ставлення педагога до цієї літератури, а також від уміння використовувати знання, здобуті учнями із певної книги, на уроках читання (класного і позакласного), природознавства, праці, малювання та ін. Це виробляє у школярів упевненість у доцільності набутих знань, спонукає до пошуку потрібної книги.
Під час відбору науково-пізнавальної літератури для читання учнями молодших класів учитель має керуватися такими критеріями:—
літературний твір за своїм обсягом та змістом повинен відповідати програмовим вимогам і віковим особливостям школярів;—
зміст тексту має ґрунтуватися на конкретному науковому матеріалі, бути цікавим і захоплюючим;—
пізнавальний матеріал твору повинен бути доступним дитячому сприйманню;—
нові знання мають спиратися на життєвий досвід дитини, її попередні знання,
Відповідатимуть цим критеріям твори В. Біанкі і М. Пришвіна, О. Іваненко і О. Копиленка, А. Давидова і П. Утевської, Л. Костенко і Д. Павличка, Г. Скребицького і І. Соколова-Микитова, В. Сухомлинського і В. Флінта, В. Титаренка і М. Магери та ін.
У творах природничого характеру автори з великою теплотою й художньою виразністю відображають свої спостереження, вміло використовують казкові елементи, висвітлюють активну пізнавальну діяльність дитини-героя, використовують запитально-розповідну форму викладу матеріалу тощо. Все це позитивно впливає на розвиток пізнавальних інтересів дитини. Наприклад; «Колись, дуже давно на Далекому Сході було тепло, як у джунглях. Коли похолодало, всі звірі подались на південь, а тигр зостався» (Г, Снєгірьов «Як тварин колір захищає»). Дитину неодмінно захопить такий початок книги. Після цього у неї виникнуть запитання: «Чому ж похолодало?», «А чому тигр залишився?», «Як він пристосувався до нових умов життя?». Це, безперечно, спонукатиме учнів шукати відповіді в інших книгах, спроможних розбудити думку, фантазію й уяву.
Прийомами запитально-розповідної форми викладу матеріалу користується багато письменників. Наприклад: «Яким чином відшуковують комахи дорогу в темноті? Як наосліп знаходять їжу? А дуже просто...». (В, Танасійчук «Ентомологія в картинках»); «Чи знаєте ви, що таке Червона книга? Це книга про тварин, яким загрожує небезпека зникнення» (В. Флінт «Де живе білий журавель»).
Відповідь на те чи інше запитання може даватися автором чи відшукуватися разом із героєм книги. При цьому учень залучається до пошуку, дослідження, що сприяє розвитку в нього самостійності суджень. Тобто у дитини-читача виникне потреба