Тема: Порівняльний аналіз систем вищої освіти України і Австрії.

ЗМІСТ

ВСТУП

Система освіти в кожній країні повинна постійно вдосконалюватись організаційно та в плані змісту, повинна більш оперативно реагувати на сучасні та перспективні потреби розвитку суспільства.

Прагнення до більш високого рівня освіти є одним із основних атрибутів демократичного суспільства. В той же час високий рівень підготовки кадрів є першочерговою передумовою господарського та соціального розвитку суспільства, і на сучасному етапі розвитку економіки цей факт є особливо важливим. Традиції вищої освіти нашої країни слід не лише зберігати, але й ширше розвивати, вивчати досвід, досягнутий у вищій освіті іншими країнами, зокрема Австрією.

1. СИСТЕМА ВИЩОЇ ОСВІТИ В АВСТРІЇ

Система вищої освіти Австрії поділяється на три сектори: університети та університети мистецтв; коледжі, в яких навчають викладачів і соціальних працівників; вищі школи.

Всі університети в Австрії є державними. Викладачі та співробітники університету є державними службовцями. Всі інші університети фінансуються з федерального бюджету (виняток складає лише університет у Кремсі, який фінансується державою лише частково). Відповідно, навчання для австрійських громадян є безкоштовним.

Австрійські вузи займають стійке положення в середині переліку європейських університетів. За підсумками опитування, проведеного журналом „Шпігель”, до рейтингу кращих університетів континенту потрапили чотири факультети трьох австрійських університетів – у Вені, Зальцбурзі та Граці.
У Зальцбурзі краще вивчати право, у Вені – економіку, у Граці – технічні науки.

У вузах Австрії навчаються майже 210 тис. студентів, заняття для яких ведуть 18000 викладачів. Майже половина усіх студентів (96 тис. чол.) навчаються в університеті Вени. Венські технологічний університет та університет економіки – це ще по 22 тис. студентів.

12% від загального числа студентів складають іноземці. Австрія є особливо привабливою для вихідців із Німеччини (вони складають чверть від усіх студентів) та італійського Південного Тіролю (п’ята частина).

Вена є насправді студентським містом – тут зосереджено більше половини австрійських та іноземних студентів.

Венський університет був заснований герцогом Рудольфом IV у 1365 році. Університет у місті Грац був заснован у 1585 році, у Зальцбурзі – в 1622 році, у Інсбруці – в 1669 році.

У ХІХ ст. з’явилося багато австрійських спеціалізованих вузів. Це технічні університети у Вені та Граці, гірський університет у Леобені, університет культури землекористування, ветеринарний та економічний університети у Вені.

До системи освіти Австрії входять також шість художніх вузів і Дунайський університет післядипломної освіти в Кремсі, який займає особливе місце. В ньому підвищують кваліфікацію фахівці в галузі європейського права, міжнародних відносин у Європі, мас-медіа, економіки, управління, екології та медицини.

До університету приймаються без екзаменів випускники австрійських гімназій, які мають атестат зрілості. Прийом здійснюється двічі – на зимовий і літній семестри. Вступні іспити проводяться лише в творчі вузи.

Після закінчення університету та захисту диплома присвоюється звання магістра. Закінчивши університет, можна навчатися в докторантурі університету. Після її закінчення присвоюється вчений ступінь Doctor (Dr.) – приблизний аналог ступеня кандидата наук в Україні.

Абітурієнти, для яких німецький не є рідною мовою, повинні довести його знання. Підтвердженням є диплом про складення іспиту з німецької мови.
В іншому разі абітурієнт може бути зарахований, але як непостійний студент з умовою вивчення та складення в Австрії іспиту з німецької мови. Як правило, на цю процедуру відводиться рік, упродовж якого абітурієнт отримує повне право проживати в Австрії та вивчати німецьку мову. Після успішного складення іспиту з німецької мови абітурієнта зараховують до університету як звичайного студента.

Між Австрією та іншими країнами (Україною, Казахстаном та ін.) підписаний двосторонній договір про культурне співробітництво в галузі вищої освіти. Обов’язковою вимогою до абітурієнтів з інших країн є закінчення підготовчих курсів. Вони організуються у Вені, Граці та Леобені. Впродовж двох семестрів іноземні абітурієнти готуються до складання іспиту з німецької мови та за профілюючими дисциплінами.

2. КОНЦЕПЦІЯ РОЗВИТКУ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

Вища освіта в Україні регулюється Законом України „Про вищу освіту”, який спрямований на врегулювання суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійної підготовки громадян України, встановлює правові, організаційні, фінансові та інші засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих фахівцях.

Закон України „Про вищу освіту” визначає вищу освіту як рівень освіти, який здобувається особою у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який ґрунтується на повній загальній середній освіті й завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації. Зміст вищої освіти Законом визначається як обумовлена цілями та потребами суспільства система знань, умінь і навичок, професійних, світоглядних і громадянських якостей, що має бути сформована в процесі навчання з урахуванням перспектив розвитку суспільства, науки, техніки, технологій, культури та мистецтва.

Нормативний термін навчання в Україні – це термін навчання за денною (очною) формою, необхідний для засвоєння особою нормативної та вибіркової частин змісту навчання і встановлений стандартом вищої освіти.

Вищий навчальний заклад – це освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність. Вищий навчальний заклад державної форми власності –