Зміст

1. Сучасні уроки української мови і літератури. (Вступ)

Проблеми освіти в XXI столітті цікавлять вчених і вчителів, батьків і учнів. Особливого значення набуває ідея фундаментальних знань, подолання розриву між традиційними і сучасними методологіями, проблеми діалогу культур, засвоєння знань в узагальненому вигляді і пошук системоутворюючих принципів для програм і учбово-методичних комплексів, виховання системи моральних координат особистості.

Сучасний вчитель у чомусь схожий на поета, його задача — не тільки і не стільки учити і роз'ясняти, скільки показувати і вселяти[5,c.7].

Задачі курсу методики викладання мови і літератури в педагогічному університеті в значній мірі визначаються своєрідністю загальнокультурної ситуації в нашому суспільстві. Зростає інтерес до багатьох утрачених духовних цінностей, заперечуються сформовані стереотипи й оцінки фактів художньої і педагогічної творчості.

Особливе значення має формування нового типу взаємин між вчителем і учнем, підготовка до творчого пошуку, до самостійності суджень. Це тим більше необхідно, що існує багатозначність процесів в літературі. Насамперед відроджується цілісна картина розвитку літератури, до читача приходить «повернута» література, література близького зарубіжжя. В таких умовах будь-яка наука, у тому числі методика викладання мови і літератури, втрачає яку б то ні було однозначність і закінченість позицій. Усе більшого значення набувають альтернативність концепцій і наявність програми науково-практичної діяльності вчителі, методиста, ученого. Представляється, що літературу варто вивчати в широкому культурному аспекті і при установці на формування особистості, здатної до самовизначення.

Майбутньому вчителю важливо не тільки усвідомити специфіку викладання мови і літератури в сучасній школі, але і сформувати визначене представлення про можливі шляхи діяльності в школах різного профілю. В даний час існує декілька концепцій викладання мови і літератури в школі. Можна назвати прихильників етичного, ідеологічного, естетичного або етико-естетичного напрямку. Деякі проповідують ідейно-естетичний, інші — емоційно-естетичний підхід до шкільного аналізу художнього твору при різних його підставах: літературознавчому або мовностилістичному. Нерідко зустрічається розумна взаємодія позицій або — навпроти — нерозумне роз’єднання них. Усіх хвилює небезпека відчуження молоді від багатьох художніх досягнень, втрата інтересу до свідомого читання.

Звідси — першорядна увага до суверенності читацького сприйняття, до його поглиблення в процесі аналізу художніх творів, до цілісного вивчення мови і літератури, що включає й індивідуальність художника слова, і його поетику, і літературні оцінки, і «рух» твору в часі.

Дев'яності роки принесли багато нового в літературу, літературознавство, естетику, філософію, у саму методику.

Можна позначити наступні теоретичні проблеми сучасної методичної науки:

Проблема читання, сприйняття художньої літератури як мистецтва слова; формування читача, його духовного світу. Тут не можна не помітити небезпеки своєрідної інерції, неповноцінності сприйняття, властивої значної частини молоді, що виражається й у виборі книг для читання, і в оцінках прочитаного, і в тих життєвих ідеалах, що формуються під впливом багатьох причин. Не слід забувати і про суверенність читацького сприйняття.

Взаємозбагачення літературознавства і методики викладання літератури. Проблеми і перспективи вивчення поетики художнього твору на уроках літератури.

Поглиблення зв'язків між сприйняттям твору, його інтерпретацією, аналізом і самостійною діяльністю учнів.

Проблема вивчення літературного розвитку учнів, причому не тільки в дослідницькому аспекті, а як основи шкільного викладання літератури, вибору програм, концепцій, технологій уроків на різних етапах літературної освіти школярів.

Історична зміна методів і прийомів вивчення мови і літератури, конструювання нових, опора на традиційні.

Формування нового типу взаємин між вчителем і учнем, виховання творчих початків особистості.

Пошук нових структур уроків і моделювання інших форм проведення занять.

2. Типологія уроків і структура. (Основна частина)

а) за різною класифікацією

Проблеми уроку: його змісту, структури, типології, ефективності, взаємозв'язку методів навчання на уроці, ролі вчителя, удосконалювання навчальної діяльності школяра — розроблені в працях багатьох дидактів.

У методиці викладання мови і літератури досліджені класифікація, зміст, структура уроку, його моральний і естетичний вплив на учнів, роль у ньому проблемної ситуації, місце уроку в системі розвиваючого навчання, специфіка уроку мови та літератури, його творчий, емоційний характер, можливості інтеграції предметів, форми уроку: урок-лекція, урок-бесіда, урок-семінар, урок-диспут, урок-практикум і т.д.

Теоретичні проблеми уроку як закінченого цілого, як частини загального курсу і системи уроків представлені в дослідженнях українських та зарубіжних дослідників І. Дівакової, Н.Березіцької, М. Махмутова, М. Скаткіна, М. Данілова, І. Казанцева, М. Левіної, Г. Кирилової і інших.

Досліджуються найважливіші проблеми:

сучасні вимоги до уроку,

взаємозв'язок частин уроку,

вибори методів навчання й організації діяльності учнів,

результативність, ефективність уроків і проблема оптимізації навчання;

типологія уроку;

формування особистості учня;

підвищення морального потенціалу уроку;

зміст і форми самостійної роботи учнів на уроках;

розвиток навичок і умінь учнів у динаміці навчального процесу;

задачі і цільова настанова уроку; організація і добір матеріалу;

взаємозв'язок колективної, групової й індивідуальної роботи учнів на уроці;

урок і НТР;

роль учителя на різних етапах уроку; форми проведення уроку.

Особлива увага приділяється вивченню структури уроку: як традиційної (чотиричленної), так і поетапної (покрокової), у зв'язку з пошуками взаємозалежних ситуацій уроку.

У психолого-педагогічній літературі розкрите значення проблемних ситуацій на уроці, що допомагають формуванню творчого мислення учнів (дослідження А. М. Матюшкина, Я. А. Пономарева, Т. В. Кудрявцева).

У методиці викладання мови і літератури поставлені як теоретичні проблеми уроку (типологія, класифікація, структура уроку, його виховна спрямованість, роль у ньому навчальної ситуації, місце уроку в системі розвиваючого навчання, взаємодія методів навчання на уроці), так і задачі конкретної реалізації положень педагогічної науки. У першу чергу варто назвати праці В. В. Голубкова і Н. И. Кудряшева.

М. Н. Скаткін розкриває вимоги до уроку з урахуванням досягнень науково-технічної революції