Не заперечуючи сформованих методів і прийомів роботи на уроці (лекція, бесіда, особисті спостереження учнів), що у сучасному уроці також здобувають велику значимість, необхідно підкреслити значення наступних моментів в організації процесу навчання в школі: поелементне засвоєння нових знань, засвоєння знань — не самостійний ізольований етап, пошуковий шлях засвоєння нових знань, активізація процесу удосконалювання і закріплення знань, уміння учнів практично використовувати засвоєні знання, різноманіття видів діяльності на уроці, його темп, урахування індивідуальних можливостей у процесі колективної навчальної роботи на уроці.

Вихід на проблему поетапного розвитку пізнавальної діяльності учнів, і в цілому на проблему розвитку особистості, характерний для сучасної педагогічної науки як у нашій країні, так і в педагогіці інших країн. Ця продуктивна ідея закладена, зокрема, у розділі книги «Педагогіка» — «Урок і його структура», написаній Е. Дрефенштелтом. Німецький учений пише, що «структура уроку повинна включати послідовність кроків процесу навчання і направляючої діяльності викладання». На кожному етапі, на думку автора розділу, увага акцентується на вирішенні однієї домінуючої дидактичної задачі.

У методиці викладання літератури проблема уроку ставиться в цілому ряді робіт, посібників, збірників. Н. І. Кудряшев зупиняється на специфічних для уроку літератури проблемах: роль його у вихованні учня, урахування своєрідності літератури як мистецтва слова.

Підкреслюючи творчий характер уроку літератури, Н. А. Станчек шукає в ньому те, що визначено логікою пізнання літератури, особливостями психології учня. Методист-словесник прямо говорить, що в сучасному уроці недостатньо орієнтуватися на традиційні структурні елементи (опитування, пояснення нового, закріплення, завдання на будинок), і висуває слідом за рядом інших дослідників навчальну ситуацію як нову структурну одиницю уроку. Н. А. Станчек вважає навчальну ситуацію клітинкою уроку, у якій втілюється в поєднанні цілі, зміст, характер сучасної діяльності вчителі й учня.

Цікава типологія уроків позакласного читання запропоновані Н. К. Сілкіним:

уроки вступного типу,

уроки підготовки учнів до самостійного читання і сприйняття складних творів,

уроки аналізу,

узагальнюючі уроки.

Ряд збірників, методичних рекомендацій до роботи з підручників і навчальних посібників несуть у системі уроків, у рекомендаціях авторів ідею розвиваючого навчання, дають зразки сучасної побудови уроку.

Найважливіші проблеми уроку літератури мають потребу в подальших дослідженнях. Назвемо деякі з них:

місце уроку в системі розвиваючого навчання,

роль уроку літератури в розвитку логічного й образного мислення учнів, у формуванні їхньої творчої самостійності,

взаємозв'язок колективної, групової й індивідуальної роботи учнів на уроці,

особливості пояснення вчителя й учня на уроці літератури,

розвиток форм уроку:

уроку-диспуту,

уроку-панорами,

уроку-концерту,

уроків-лекції і т.д.

Можливості використання не тільки «чотирьохчленної», але і «поетапної» структури уроку в старших класах зростає в зв'язку з необхідністю збільшення творчого початку в засвоєнні учнями нових знань, активізацією процесу закріплення і застосування знань, орієнтацією на різноманіття видів діяльності на уроці і поєднання колективної, групової й індивідуальної роботи.

Немаловажне значення мають особливості психології старшого школяра, його інтерес до моральних властивостей особистості, прагнення дати оцінку зображеному автором світові і героям, бажання систематизувати враження від прочитаного, зрозуміти  добуток як єдине ціле і разом з тим властива рядові учнів надмірна логізація на шкоду здатності емоційно сприйняти текст.

б) нестандартні уроки і методика їх проведення

Загальновідомо, що зв’язне висловлювання є показником мовної культури людини. Саме у зв’язному мовленні виявляється рівень володіння лексичним багатством мови, граматичним матеріалом, а також уміння змістовно, послідовно і переконливо викладати свої думки.

Щоб піднести мовну культуру учнів, на уроках української мови та літератури проводиться ціла система уроків з розвитку зв’язного мовлення, використовуючи такі види робіт:

перекази за простим і складним планом,

твори-описи природи, приміщення;

твори-роздуми про вчинки людей на основі особистих спостережень;

оповідання за жанровою картиною

тощо.

Щоб виробити грамотне мовлення школярів, ця робота не може мати епізодичний характер. Тому на кожному уроці мови і літератури необхідно відводити час, щоб учні могли висловити власні думки з того чи іншого питання. Так, наприклад, у 5-х класах середньої школи №38 м. Полтави на уроках української літератури школярі писали закінчення оповідання М.І.Чабанівського “Вірний”, а потім зачитували їх і разом виправляли мовні недоліки. У 6-х класах діти, виступаючи у ролі письменників, самостійно складали гуморески, намагаючись у красивій формі донести до слухачів задумане.

Без сумніву, культура письма визначається як загальною культурою суспільства, так і культурою кожного його члена. Вона є віддзеркаленням культури розумової і культури усного мовлення. Тому виразність письма, чіткість літер, акуратність (охайність) тексту мусять бути законом. Неохайність написаного свідчить про погану звичку і неповагу до того, хто читатиме текст. Навчити дитину писати виразно – святий обов’язок філолога.

Відомо, що краще засвоюється той матеріал, до якого в учня є інтерес. Класична структура уроку з традиційними складовими: перевірка домашніх завдань, вивчення та закріплення нового матеріалу тощо, якщо вони повторюються, не завжди ефективні. Тому сучасному педагогові, окрім фахової підготовки, методичної майстерності, необхідний постійний вогник науково-творчого пошуку. Це пошук нестандартних форм, спрямованих на зацікавлену співпрацю учителя, учнів, батьків.

Відомо, що література – це наука, яка зачіпає не тільки розум людини, а й його душу, почуття. Тому у своїй роботі вчитель-філолог повинен шукати такі форми і методи, які б пробуджували дитячі душі, заставляли їх замислюватися, діяти, творити. Новий підхід у вивченні літератури – актуальна потреба сучасної дидактики, органічна потреба духовного відродження віками гнобленої української нації.

Цікавою є підхід викладачки середньої школи №38 м. Полтави Ремізової Н.В. Її учні залюбки вивчають усну народну творчість: збирають і записують із уст своїх бабусь забуті пісні або цікаві їх варіанти. На уроках не соромляться співати