Як у навчальній, так і в позакласній роботі з учнями, під методом слід розуміти систему прийомів. Питання про вибір методу роботи має особливо велике значення. Самостійність учнів зростає, коли потрібний творчий, дослідницький підхід до того, що вивчається. Це збуджує інтерес, сприяє мобілізації волі, зусиль, знань.

Відповідно до системи форм позакласної роботи учнівських угруповань, вичленуються і методи її діяльності. Оскільки виділяється чотири групи форм позакласної роботи, то, очевидно, слід мати стільки груп основних методів.

Для форми теоретичної роботи найдоцільнішими є такі методи: розповідь, бесіда, шкільна лекція, наукові повідомлення та інформації, індивідуальні та групові консультації, робота з книжкою, періодичною та рукописною пресою, робота з картою та картографічним матеріалом, графічна робота тощо.

Краєзнавством передбачено застосування методів спостереження, дослідження, практичної роботи, графічної роботи, роботи з картою, ілюстрації, демонстрації тощо.

Групі форм творчої самодіяльності властиві такі методи, як метод практичних робіт, методи гри, проведення змагань і конкурсів.

Формам суспільно корисної діяльності відповідають переважно методи практичної і дослідницької роботи.

Слід зауважити, що усні методи роботи якоюсь мірою стосуються всіх груп форм позакласної роботи.

Розповідь

Належить до методів усної передачі знань учням. Живе слово вчителя має винятково велике значення. Педагоги і методисти з давніх-давен приділяли методу розповіді досить багато уваги, вважаючи його найкращим способом налагодження живого, безпосереднього спілкування вчителя з учнівською аудиторією. Ось чому мова вчителя має бути яскравою, чіткою, барвистою, без зайвих вставних слів, а розповідь — послідовною, емоційно насиченою. Такі високі вимоги до розповіді як методу навчання пояснюється насамперед тим, що вчитель виступає перед своїми слухачами як взірець, приклад. Він учить своїх вихованців послідовно й зв’язано розповідати. Емоційність розповіді підсилює увагу.

Як і на уроках, розповідь з географії в позакласній роботі супроводиться показом на картах, демонструванням фотоколекцій, гербаріїв. Картографічний та інший ілюстративний матеріал має органічно вплітатися в розповідь, не відвертати уваги учнів, а сприяти більш свідомому сприйманню описуваного об'єкта, тобто виступати в ролі своєрідного підсилювача.

Метод розповіді тісно переплітається з іншими методами навчання, як, наприклад,— бесідою, застосуванням наочності, прийомами роботи з технічними засобами навчання. Халімалов М.М. Із досвіду оргакнізації позакласної роботи по геграфії. – Махачкала, 1969. – С. 20-21.

Бесіда

Один з найбільш динамічних і дійових методів взаємозв'язаної діяльності вчителя і учнів. Ефективність її цілком залежить від уміння вчителя правильно і вчасно сформулювати питання, збудити думку учня, викликати його зворотну реакцію.

Проводячи бесіду, вчитель виходить насамперед з життєвого досвіду учня, зокрема з його знань про навколишнє середовище, рідний край. Наводячи відомі учням фанти, керівник гуртка вчить дітей узагальнювати спостереження, доводити висунуті положення, що сприяє розвиткові мислення.

Робота з науково-популярною літературою

Головне завдання використання науково-популярної літератури в позакласній роботі — домогтися осмисленого ставлення учнів до географічної літератури, зацікавитись нею. Тут важливо навчити гуртківців конспектувати джерела, вибираючи з тексту головне, найістотніше. Найпростіший спосіб конспектування — знайти головну думку в абзаці і записати її словами автора. Поступово, набувши певних навичок, учні починають записувати головні думки своїми словами. Це вже певною мірою творча робота. Вона складніша, зате и більш цінна.

Гуртківці повинні також навчитися виділяти основні думки для складання тез. Без конспектів чи тез важко готувати самостійні виступи, доповіді.

Великою популярністю користуються книжки про овіяні романтикою географічні відкриття й дослідження, про подорожі мандрівників, дослідників Арктики та Антарктики.

Щоб зацікавити учнів періодичною літературою, можна організовувати короткі інформації «по сторінках газет» — тематичні та оглядові. До тематичних найчастіше відносять повідомлення про якийсь певний район чи явище. Наприклад, «Дослідження в Антарктиді». Оглядові інформації найчастіше пов'язані з міжнародними подіями та життям рідної країни. Зрозуміло, що інформатори повинні вільно користуватися картою.

Усі члени гуртка, крім того, повинні систематично стежити за географічними новинами в газетах, журналах. Добре, коли учні роблять вирізки з газет, вміють їх систематизувати, оформляти тематичні альбоми з газетних матеріалів, виступають на засіданні гуртка з повідомленнями про свій рідний край, про досягнення в його господарському й культурному розвиткові.

Робота з картографічними посібниками

Специфіка географії полягає в тому, що вона тісно пов'язана з картографічними посібниками, за влучним висловом М. М. Баранського, «без карти нема географії».

Тому опанування учнями картографічної символіки, набуття навичок бачити за лаконічною мовою легенди реальну місцевість набуває особливої ваги як у процесі навчання географії на уроках, гак і її позакласній роботі. Визначний географ-методист Е. Ю. Метрі справедливо вважав, що найкращий спосіб засвоєння карти — бути присутнім при складанні карти або ж брати безпосередню участь у створенні її. Позакласна робота дає великі можливості для навчання учнів самостійно складати найпростіші схематичні карти.

Складання топографічних карт своєї місцевості це практичне здійснення зв'язку навчання з життям. При цьому учні набувають навичок і вмінь орієнтуватися на місцевості і за картами, користуватися масштабом, визначати відстані, розбиратися в легенді, зафарбовувати карти тощо.

Чимале значення для тренування гуртківців в оволодінні картографічною грамотою має безпосередня участь їх у складанні найпростіших картосхем, картограм, картодіаграм. Зрозуміло, що такі карти можуть бути далеко не точними, мати чимало картографічних помилок. Але сама робота з ними — важливий засіб прищеплення учням практичних навичок і вмінь. Як правило, школи не мають карт навколишньої місцевості. Членам картографічної секції можна запропонувати зайнятися копіюванням, збільшенням або складанням найпростіших картосхем, що відбивають природу і трудову діяльність населення свого краю.

У позаурочний час корисно зайнятися топонімікою. Ця робота цікава й захоплююча. Учні дуже охоче беруться за