Гуртківцям V—VII класів корисно займатися ліпленням форм поверхні з пластиліну. Виліплюючи, скажімо, рельєф гір, діти уважно придивляються до фізичної карти, вчаться відрізняти кольорові позначення на ній, вибирати вертикальний масштаб, визначати вершини гір, снігову лінію, крутість схилів, перевали, долини річок тощо. Досвідчені вчителі вчать учнів наносити пластиліном форми поверхні суші безпосередньо на бланки карт. Як правило, цей вид роботи молодші школярі виконують дуже охоче.

Гуртківці старшого шкільного віку можуть виконувати складніші завдання. Саме завдання має бути таким, щоб воно збуджувало творчу думку учня, мобілізувало його знання не лише з географії, й з інших навчальних предметів. До таких завдань відносять виготовлення електрифікованих карт. Старшокласники з великим інтересом ставляться до цієї роботи. Виготовляючи, наприклад, електрифіковану карту розміщення корисних копалин України, гуртківці повинні добре засвоїти поширення мінеральної сировини на території, зуміти згрупувати їх за призначенням, накреслити контур, підібрати відповідну напругу і тумблери-вимикачі, працювати з паяльником тощо. Методика позакласної роботи з географії./ ред. Откаленко М.П. – К.,1974. – С. 184-185.

Робота з технічними засобами

Визначний російський географ-методист В. П. Буданов цілком справедливо вважає, що для географії наочність «не засіб, а мета». На уроці географії «показати» іноді означає «навчити».

Продовжуючи думку про виняткове значення наочності на уроках географії, В. П. Буданов говорить, що ідеальною була б така постановка викладання, при якій учневі показували б усе, про що йдеться на уроці.

Саме такі безмежні можливості, про які свого часу лише мріяли вчителі географії, дає кіно та інші засоби навчання. Динамічність, вірогідність передачі фактів, велика емоційність та виразність — це якості властиві лише кіно. Органічне поєднання кінофільмів з іншими видами наочності переносять учня в те географічне середовище, яке розглядається. Фільмотеки шкіл з року в рік поповнюються новими наборами кінофільмів, кінофрагментів, кінокільцівок та діафільмів з різних питань географії. Це здебільшого кінотвори про великі фізико-географічні райони або про окремі зарубіжні країни. Поки що дуже мало випущено або зовсім немає кіно-матеріалів про природу, населення й господарство рідного краю, села, міста. У багатьох школах працюють любительські кіностудії. З педагогічного погляду такі учнівські колективи заслуговують на всебічну підтримку та заохочення.

Досвід показує, що найраціональніше організовувати цю роботу в такий спосіб. Коли члени краєзнавчої секції вироблять маршрут майбутнього туристського походу, визначать об'єкти вивчення, правління шкільного гуртка чи товариства оголошує конкурс на створення сценарію для майбутнього кінофільму. Юні географи разом з гуртківцями-фізиками організують вивчення кінознімальної апаратури, прийомів роботи з кінокамерою, техніки роботи з кіноплівкою, вчаться вибирати об'єкти для знімання, враховують освітлення, експозицію, оволодівають прийомами роботи з хімікатами під час обробки плівки.

В процесі підготовки кадрів серед студійців відбувається своєрідний поділ праці. Тут є свої режисери, оператори, сценаристи, монтажери, звукооператори, художники, диктори, формується дружний, працьовитий колектив. Під час мандрівки оператори фіксують на кіноплівку важливі історико-географічні об'єкти рідного краю. Студійні-монтажери відбирають найбільш вдалі, яскраві кадри, монтують їх за сценічним планом, хронометрують кадри фільму, відбирають і записують на магнітофонах музику для супроводу, й дикторський текст.

Великі переваги кіно перед іншими видами унаочнення полягають насамперед у тому, що учні розглядають предмети і явища в русі, із словесним супроводом диктора і керівника гуртка. Крім того, кіно наближає учнів до тих географічних об'єктів, про які йдеться на занятті. В цьому розумінні кіно не можна замінити жодним видом унаочнення.

У зв'язку з цим у позакласній роботі з географії нині особливо великого значення набули клуби кіномандрівників. Перед кожним засіданням члени клубу підбирають тематичні кінофрагменти, попередньо уважно їх переглядають, ґрунтовно ознайомлюються з літературними джерелами, готують коротку інформацію — своєрідний коментар, який виголошують перед початком кінодемонстрування. Найчастіше підготовчу частину роботи покладають на старшокласників, — вони добре ознайомлені з кіноапаратурою, більш підготовлені і ерудовані.

У багатьох, школах клуби кіномандрівників мають свою емблему, демонструванням якої через кінопроектор розпочинається засідання. Такою емблемою може бути, наприклад, земна куля, навколо якої обертаються штучні супутники, пейзажі засніжених гір та вулканів. Поява на екрані цих картин відразу зосереджує увагу слухачів, викликає зацікавленість. Ведучий старшокласник оголошує тему засідання і в трихвилинному виступі викладає найістотніше.

Заняття клубу потребують великої підготовки і від керівника гуртка. Перед демонструванням фільму він разом із старшими учнями продумує всі деталі, звертає увагу учнів-коментаторів на те, який саме момент треба підсилити, на що звернути особливу увагу; водночас виступ коментатора не повинен у попередній бесіді розкривати зміст кінофільму. Коментар має лише допомагати учням глибше проникнути в суть поставленого на засіданні питання. Методика позакласної роботи з географії./ ред. Откаленко М.П. – К.,1974. – С.: 186-187.

Метод практичних робіт

Широко застосовується в позакласній роботі з учнями. Одним із центральних завдань є завдання виховання відповідального ставлення до праці, прищеплення навичок праці, перетворення її в життєву необхідність людини. Беручи посильну участь у полезахисному лісонасадженні, створенні парків і