Спираючись на психолого-педагогічні дослідження, ми визначаємо громадянську культуру учнівської молоді як ідеальне системне явище, інтегральну властивість особистості, якій характерні певні закономірності, що проявляються в структурі й динаміці цілісного процесу її формування.

Громадянська культура особистості визначається нами як інтегральна системна властивість, що характеризується мірою сформованості суспільно-значущих громадянських якостей, набутих в результаті дії механізму внутрішньої ціннісно-нормативної регуляції поведінки і зовнішніх громадянських відносин особистості в процесі її життєдіяльності та спілкування [5;16]

§2. Складові елементи в структурі формування громадянської культуи особи.

На основі цілісного розуміння процесу формування громадянської культури особи в її структурі обгрунтовано функціонування таких складових елементів:

1) на рівні першої підсистеми: збалансованість у задоволенні й формуванні основних життєво необхідних потреб особи; усвідомлення норм громадянської поведінки, сформованість громадянських цінностей, ідеалів, усвідомлених установок особистості; адекаптність самооцінки та рівня домагань особистості відповідно до створеного суспільного блага і реалізації в його умовах потенційних можливостей особи; сформованість й повнота функцій мотиваційної сфери тощо;

2) на рівні другої підсистеми: громадянські відносини особи до: представників рідної нації і національних меншин; вселюдськихі національних цінностей; прав і обов’язків громадянина; ідеї національного буття і національної ідеології; загальносуспільного надбання і природи отчого краю; справ державотворення і державної вірності; суспільних груп; громадянських традицій і обрядів; мови й символіки держави;

3) на рівні третьої підсистеми: риси громадянської особи (повага до національних традицій, приязнь до громадянських обрядів, національний менталітет і духовність; національна самосвідомість; збередення робоводу й честі сім’ї; громадянський обов’язок; національна гідність і громадянська мужність; прихильність до вселюдських цінностей; громадянська дисциплінованість і активність; вірність та відданість справі національного державотворення) та її громадянська спрямованість (суспільно-колективістична чи індивідуалістично-егоїстична спрямованість громадянської поведінки.

Реалізація процесу громадянської поведінки особистості на шляху від актуалізації відповідних потреб до здійснення вчинку відбувається оріїнтовно таким чином. [3;97]

Зв’язок тієї чи іншої міри напруженості між середовищем і особою створює проблемну ситуацію, яка через громадянську активність особистості реалізується відповідно до властивих їй потреб, усвідомлених норм, цінностей, установок в результаті складної системи мотивації у громадянську дію-відношення. Завершення цього процесу веде до встановлення громадянської культури нового порядку (нового якісного рівня, спрямованого у позитивну чи негативну сторону), тобто до розвитку особи за рахунок впливу на громадянські якості її громадянських відносин. Відносини ж, як наявний зв’язок між громадянськими якостями особи і охарактеризованим циклом дії механізму внутрішньої ціннісно-нормативної регуляції поведінки, багаті й здатні на нові проблемні ситуації і т.д.

Будь-які зміни в цій соціально-психологічній системі – це результат внутрісистемних і внутрізовнішніх взаємодій, які складають основу для народження й розвитку нових ланок причинного ланцюжка функціонування такого механізму. Їх можна розглядати як круговий, періодичний процес, в якому за відправний момент аналізу можна приймати момент зародження всякого нового періоду, а його завершальну фінальну фазу у функціональному плані вважати метою взаємодії.

У результаті багаторазового відтворення всього циклу проходить реальне збагачення (чи навпаки – збіднення) однієї чи кількох громадянських якостей, актуальних для того чи іншого виду відносин громадянської поведінки. Обгрунтовано сукупність інтегральних якостей, що формуються відповідно до певних видів відносин за принципом діад – відношення – якість: ставлення до представників рідної нації і національних меншин – національна ідентичність і міжнаціональна толерантність, до вселюдських і національних цінностей – прихильність до вселюдських цінностей і місцевий патріотизм.

Сукупність тієї чи іншої міри сформованих якостей досить суттєво впливає на громадянську спрямованість, що пронизує всі інтеграьні властивості особи. Сполука, поєднання виділених якісних інтегральних вузлів забезпечує появу і розвиток системної властивості – загальної громадянської культури особи. [16;106]

§3. Загальна громадянська культура особи.

Не випадково в самому осерді функціонування ціннісно-нормативної регуляції громадянської поведінки особистості в процесі реалізації конкретних вчинкових ситуацій постає дихотомія справедливості – несправедивості. Справедливість розглядається таким компонентом громадянської культури особи, людських відносин взагалі, необхідність і обов’язковість якого визнається всіма. Справедливість є сутнісною якістю особистості, яка пов’язана з оцінкою нею інших людей, з оцінкою відносин людини і держави. Як хазначає І.Бех, „ця оцінка мусить бути грагично об’єктивною, і ця об’єктивність стосується їх різноманітних справ і поведінки.”. Використовуючи цю основу громадянської культури особи, даючи оцінку вербальної чи реальної дії з позиції справедливості чи несправедливості (як у моральній культурі – з позицій Добра чи Зла), особистість мотиваційне здійснює автентичний вибір, залежно від рівня актуального розвитку своїх громадянських якостей, і тим самим закладає імпульс для поступового наступного нагромадження досвіду громадянської поведінки в реалізації ідеалу найближчого, більш високого рівня сформованості цих якостей. [8;39]

Під громадянським вихованням ми розуміємо таку взаємодію вихователів (батьків, вчителів,інших) та вихованців-учнів у їх спільній творчій діяльності, яка стимулює розвиток в останніхдовершених громадянських якостей через забезпечення необхідних умов для ефективного функціонування механізму внутрішньої ціннісно-нормативної регуляціїповедінки особи в процесі її різноманітних громадянських відносин. За такого підходу не заперечується роль внутрішніх сил самої особистості, її самодіяльність і самореалізація й водночас підкреслюється величезна роль створення необхіднихумов для розвитку особистості.

Елементи системного підходу до формування громадянської культури особистості чітко проглядаються в педагогічних теоріях Г.Ващенка, А.Макаренка, С.Русової, М.Стельмаховича, В.Сухомлинського, концептуальніположення яких співзвучні з такими нашими позиціями: виділенням трьох підсистем цілісної системи громадянської культури особистості, діадичним співвідношенням громадянських відносин та громадянських якостей особистості, обгрунтуванням базових інтегральних властивостей громадянської культури особистості. [16;41]

§4. Участь громадськості у виховній роботі.

Законом України „При освіту”