Музика і барви у пізнанні серцем

Дитина, яка пізнає світ через художній твір, сприймає його не тільки розу-мом, свідомістю, інтелектом, а й усіма своїми органами почуттів. Адже слово ми бачимо, чуємо, відчуваємо, а не тільки розуміємо.

Для цього протягом усього заняття кожному учневі надаю можливість, пра- цюючи над окремим епізодом, уривком, розділом, вишукувати власні звукові, зорові, словесні ряди, за допомогою яких знання, поняття і категорії набувають особистісного змісту, тому що вони розглядаються крізь призму власного відчуван-ня і розуміння.

Ця робота потребує досить високого рівня логічного, образного та асоціатив-ного мислення. Учень має стати певною мірою співавтором тексту, включитись у спів творчу діяльність, досягнувши емоційного стану співпереживання. Це справжнє спілкування з художнім твором, коли книга не повчає і наставляє, а безпосередньо ‹‹ вбирає ›› дитину у власний простір. Той духовний заряд, що зосереджений у творі мистецтва, ‹‹ пронизує ›› учня як спілкування ‹‹ від духу до духу ››. Урок ЗЛ на якому відбувається таке спілкування, стає своєрідним твором мистецтва, результатом спільної діяльності вчителя, учнів і самого автора. Він і за змістом, і за формою, і за використаними методами роботи інтегрований. В його основі мають бути такі засади:

1. Розвиток сенсорного апарату кожної дитини, ‹‹ витончення ›› її почуттів, збагачення емоційного світу.

2. Взаємозв’язок різних видів мистецтва, використаних як на основі ідейно-тематичної спільності, аналогії, так і на асоціативному рівні.

3. Робота над розумінням ‹‹ мови ›› різних видів мистецтва: у музиці – звуку, у живописі – кольору, у танці – руху, в архітектурі – форми, розміру, обсягу, у літературі – слова тощо.

4. Розвиток образного, асоціативного мислення дітей, їхньої фантазії, уяви, творчих спроможностей.

5. Художньо - творча діяльність учнів: театральна, музична, образотворча, декоративно-прикладна, літературна тощо.

Звідси вимоги до вчителя ЗЛ. Це мусить бути фахівець високого загальноку- льтурного розвидку, образного мислення, розвиненої фантазії й уяви, культури почуттів, спроможний до імпровізації і творчості. Він має переосмислити мету освіти, систему методів, структуру уроку, а головне власну — власну роль організатора взаємодії дитини із твором мистецтва, зокрема художнім текстом.

Традиційна система методів, що тяжіє сьогодні, спрямована на опанування учнями знань, формування їхніх умінь і навичок. Проте урок ЗЛ дає не тільки знання, розвиваючи логічне мислення, інтелект дитини, – він формує емоційно-вольову сферу, ‹‹ переживання ›› проблематики, авторської позиції. І тут варто говорити не стільки про методи, скільки про той внутрішній стан учня, співпережи-вання, духовного піднесення особистості, співтворчості. Специфіка інтегрованого уроку ЗЛ, побудованого на основі взаємодії різних видів мистецтва. Структура його дуже динамічна, але практика свідчить про доцільність виокремлення таких компонентів:

1. ‹‹ Занурення ›› учнів у добу, світ письменника, простір тексту, в історію, культуру, побут, традиції, звичаї тієї країни, нації, які змальовані у творі. Це ‹‹ за-нурення ›› має забезпечити осягнення настрою всього твору, його провідних мотивів. Крім того, ці настрої, враження, образи зображеної епохи слід порівняти із тим, що впродовж усього уроку доповнюватимуть учні, коригуватимуть, а можливо, й змінюватимуть.

2. Співвідношення цих образів, проблем, настроїв; аналіз у єдності форми і змісту, характеристика системи образів, авторської позиції, композиції, засобів художньої виразності тощо. Створення учнями звукового, зорового і словесного рядів, що розкривають на логічному й емоційному рівні розуміння та переживання ними тексту.

4. Зіставлення ‹‹ мови ›› літератури й інших видів мистецтва. Розкриття специфіку цієї ‹‹ мови ››.

5. З’ясування власних словесних, зорових, звукових образів, що виникли в уяві учнів унаслідок читання, обмін думками і враженнями.

6. Відтворення цього образу в тому чи тому виді власної творчості: музичній, образотворчій, театральній, літературній. Знаходження на уроці колективного образу – результату увзаємнення учнів, учителя, автора тексту, художнього полотна і музичного твору.

Сам урок стає твором педагогічного мистецтва. Найважливішими умовами є такі:

1. Високий рівень духовності і загальної культури вчителя.

2. Віра педагога в безмежні творчі можливості своїх учнів.

3. Розкриття на уроці внутрішнього світу кожної дитини.

4. Прагнення до самоаналізу, самопізнання, самовдосконалення, до вищої духовності.

5. Прагнення підлітків і старшокласників до колективності, загальна спів-причетність, спів-переживання, спів-творчість.

Головне – опанувати технологію організації співтворчої діяльності вчителя й учнів у процесі осягнення художнього твору. Педагог має подбати і про пошуки знаково-символічних посередників (для закріплення в пам’яті), і про емоційний настрій на сприйняття теми.

Кульмінацією співтворчої діяльності вчителя й учнів є народження образу у процесі діалогу на тлі особливого емоційного піднесення. Цей образ — своєрідний синтез почуттів і знань. Він утілює єдність індивідуальних образів світу, коли виникає Ціле, і коли кожна дитина переживає цю цілісність, як неповторне бачення.

Наприклад, у процесі вивчення у 8 класі трагедії В. Шекспіра ‹‹ Гамлет ›› ‹‹ зануренню ›› в епоху допоможе музика до сюїти Д. Шостаковича ‹‹ Гамлет ››, літографія ‹‹ Театр ‹‹ Глобус ››, твори відомих художників доби Відродження. А головними мають тут