Своє відчуття доби В. Шекспіра школярі можуть передати у кольорах, звуках, пахощах, відчуттях. Тоді перехід до вивчення трагедії ‹‹ Гамлет ›› і образ головного героя стане продовженням розмови про світовідчуття гуманіста епохи Відродження, що вболіває за весь світ. Учням пропонується послухати монолог Гамлета ‹‹ Бути чи не бути... ›› і передати у кольорі свій настрій. Крім того, на уроці лунають фрагменти музичних творів ( на вибір учителя: Г. Берліоз. ‹‹ Похоронний марш ››; Ф. Ліст. Симфонічна поема ‹‹ Гамлет ››; П. Чайковський. Увертюра-фантазія ‹‹ Гамлет ›› ), що налаштовують на сприйняття монологу Гамлета. Завдяки музиці, навіть сприймаючи монолог мовою оригіналу, учні добре відчувають стан бентежної душі героя, котрий стоїть перед проблемою вибору, і самостійно намагаються його характеризувати. Коли вони беруться до конкретної за перекладами, то порівнюють засоби художньої виразності, ‹‹ мови ›› різних видів мистецтва у передачі стану головного героя саме на рівні почуттів.

Після роботи над текстом трагедії і відповіді на запитання ‹‹ Чим закінчується боротьба Гамлета? Чого він досяг? Чи переміг він пануюче у світі зло? Чи залишилася в принца віра в людину? ›› учням пропонується знайти власні асоціації з образом Гамлета, як це зробив відомий німецький поет Й. Гете, порівнявши Гамлета з тендітною вазою, у яку посадили дуб. Дуб розрісся, пустив корені та гілки, і ваза розсипалася на друзки. Урок закінчується читанням віршів: О. Блока ‹‹ Я – Гамлет ››, Д. Самойлова ‹‹ Гамлет ››, В. Висоцького ‹‹ Я Гамлет, я насилье презирал ››.У домашньому творі на тему ‹‹ Мій Гамлет ›› учні не тільки діляться власним баченням цього образу, а й порівнюють із баченням його композиторами, художниками, поетами і перекладачами.

У процесі вивчення лірики, наприклад, сонетів Ф. Петрарки, метою уроку є створення в школярів образу любові, що знайшов індивідуальне втілення у творчості представників різних видів мистецтва. Їм пропонується передати у кольорі образ любові, що визрів у їхній свідомості. На сторінках зошитів з’являється гама кольорів і відтінків: блакитний, рожевий, червоний, сірий і навіть чорний. Для характеристики любові одним словом вживали такі визначення: радість, захоплення, ніжність, пристрасть, ревнощі, смуток, трагедія тощо.

Наступне завдання — розглянути низку відомих полотен епохи Відродження, на яких зображена Мадонна, і визначити те головне, що є в образі всіх цих жінок, те, що їх об’єднує, – любов, доброта, ніжність тощо.

Прослухавши один з фрагментів ‹‹ Симфонії № 40 ›› Моцарта або ‹‹ Пре- людії ›› Баха, або ‹‹ Орфея ›› Глюка, школярі здогадуються, що центральне місце у творчості Ф. Петрарки посідала лірична сповідь – щоденник закоханого поета ‹‹ Книга пісень ››, присвячена обожнюваній жінці Лаурі. Їм пропонується порівняти настрій, викликаний музикою, із настроєм, створеним читанням сонетів великого поета ( сонети 61, 112, 134 ). Школярі знаходять опис Лаури, художні прийоми автора для вираження своїх почуттів, передають власний настрій через виразне чи-тання, намагаються охарактеризувати те почуття любові, яким охоплений ліричний герой, і доходять висновку, що образ любові у Петрарки дуже суперечливий: захо-плення і страх, злет і падіння, свобода й ув’язнення, світло і морок. Цю суперечли-вість учням пропонуються простежити під час виразного читання – з інтонації, ме-лодії, паузи, логічного наголосу тощо. Необхідно також передати через добір колірної гами, музичних звуків почуття і відчуття і підтвердити їх відповідними рядками із сонетів. На асоціативному рівні, на думку учнів, ілюстраціями до сонетів Ф. Петрарки могли б бути такі твори образотворчого мистецтва, як ‹‹ Буря ›› І. Айвазовського, ‹‹ Сосни, освітлені сонцем ›› І. Шишкіна, ‹‹ Бузок білий і червоний ›› П. Кончаловського.

Як часто ми відчуваємо музику в поезії, а коли лунає лірична мелодія, кожен ладен заговорити віршами. Ці види мистецтва справді дуже тісно пов’язані між собою, недарма їх називають рідними сестрами. І, як усякі споріднені явища, вони взаємно доповнюють і взаємозбагачують одне одного. Як зазначив у свій час А. Бєлий: ‹‹ Література, почавшись із пісні, нею і закінчиться ››.

1932 року американський музикант і письменник Волтер Е. Конс задумав скласти збірку висловлювань з теми ‹‹ Що таке музика ››. Він звертався до музикан-тів, літераторів, філософів, ділових людей, державних діячів. Серед них був і Сергій Рахманінов, який відповів йому таким експромтом:

Что такое музыка?!

Это тихая лунная ночь;

Это шелест живых листьев;

Это отдаленный вечерний звон;

Это то, что родится от сердца и идет к сердцу;

Это любовь!

Сестра музыки – это поэзия, а мать ее – грусть!

А. Фет вважав: ‹‹ Поезія і музика не тільки споріднені, а й нероздільні. Усі ві-ковічні поетичні твори, від біблійних пророків до Гете й Пушкіна включно, по суті,–музичні твори – пісні. Генії глибокого ясновидіння підступали до істини не з боку науки чи аналізу, а з боку краси, гармонії.