Товариство “Українська школа” для позакласного читання українських дітей видало “Образки з природи” І.Синюка, “10 казочок для дітей”, “Малий катизизм”, повість “Як бідні збагатіли”, казку “Тисяча і одна ніч”. Воно мало також гарну традицію дарувати дітям книжечки з нагоди ювілеїв. На честь 50-літнього ювілею перебування на престолі цісаря Франца-Йосифа товариство видало ювілейну книжечку “Наш цісар”, яку в день свята одержали учні народних шкіл [123]. В пам’ять 50-х роковин смерті Тараса Шевченка “Українська школа” закупила декілька тисяч книжок із життєписом Великого Кобзаря, що їх видавала чернівецька заміська філія товариства і вручила молоді в народних школах [124].

Цілком зрозуміло, що цієї кількості книжечок для дітей не було достатньо. Тому наприкінці 1902 р. газета “Буковина” повідомила: “Чернівецька філія товариства “Руська Школа” ухвалила видавати “Крейцарову бібліотеку” для шкільної молоді. Всі ми знаємо, що така бібліотека потрібна, і тому кожний учитель повинен видавництво морально підтримати. Оскільки наших філіальних грошей вистачить, доти будемо бодай щомісяця пускати між наших школяриків брошурки, що мали би своєю цікавістю вщіплювати в дитячі серця охоту до читання. любов до рідного слова”. Далі редакційний комітет на чолі з учителем І.Карбулецьким просить надсилати на його адресу коротенькі оповідання, байки, віршики. прислів’я, загадки бажано гумористичного змісту, бо упорядники задумали перших 2-3 книжечки випустити саме такого характеру. Учителі відгукнулися на дане прохання, і тому перша книжечка із серії “Крейцарова бібліотека” вийшла вже в січні 1903р. [125].

Брошурки, що видавала Чернівецька заміська філія, були не тільки гумористичного змісту, тут були вірші й оповідання патріотичного змісту, що прищеплювали дітям любов до рідного краю. Наприклад, в травні 1903 р. вийшла книжечка з біографією О.Поповича, його віршем, написаним для дітей, смішинкою С.Воробкевича, а також приказками та прислів’ями.

Важливою справою було і розповсюдження видань Українські періодичні видання Галичини та Буковини повідомляли про вихід нових книжечок для дітей, їх ціни (слід сказати, що вони були дешевими і цілком доступними для всіх верств населення) допомагали розповсюджувати видання “Крейцарової бібліотеки”, а також закликали батьків підтримувати як морально (надсилати цікавий матеріал до редакції), так і матеріально (замовляти якнайбільше книжечок у видавців, причому кожен 10 примірник вони могли одержати безкоштовно) [126].

З метою одержання якомога більше матеріалу придатного для друку в “Крейцаровій бібліотеці” чернівецька філія товариства оголосила конкурс на краще оповідання гумористичного або серйозного змісту, яке ніде раніше не було надруковане. Для переможців були визначені 3 премії (в розмірі 20, 10 та 5 крон) за найкращі твори, на думку редакції. В такий спосіб малося на меті не тільки заохотити українських батьків та вчителів збирати матеріал до “Крейцарової бібліотеки”, а й одержати велику кількість оповідань, бо за умовами конкурсу надіслане авторам не поверталося назад [127].

Слід сказати, що українські вчителі взяли активну участь у розповсюдженні видань “Крейцарової бібліотеки”. Деякі філії “Української школи” закуповували книжечки із даної серії і дарували їх дітям вчителів, що належали до товариства та кращим учням народних шкіл. Учительська газета “Промінь” як додаток до деяких своїх номерів надсилала своїм передплатникам брошури із серії “Крейцарової бібліотеки”. Тут можна було прочитати: “Сподіваємося, що не найдеться ні в Буковині, ні в Галичині рускої школи, в котрій не розходили би ся книжечки. Тим способом ширили би у нас просвіту, підтримувало би видавництво, а коли б розходилося кожного числа не як до тепер 3-5 тисяч примірників, а 10-13 тисяч, то книжечки могли б продаватися вдвічі дешевше [128].

1905 р. учитель І.Карбулицький, який редагував “Крейцарову бібліотеку” і доклав чи не найбільше зусиль, щоб видання із цієї серії могли побачити світ, на загальних зборах Чернівецької філії “Української школи” заявив, що не може надалі виконувати свої обов’язки, тому був обраний редакційний комітет у складі народних учителів Івана Синюка, Іллі Ілюка та Дарія Пігуляка. Це не знизило якості книжок, що видавалися в такому ж самому об’ємі і за такою ж ціною, як раніше. Ці книжечки і наділі користувалися великою популярністю серед українського населення завдяки гарному добору матеріалу й доступній ціні [129].

В цілому під управою “Крейцарової бібліотеки”, яку протягом декількох років (1903-1908) видавала Чернівецька філія товариства для дітей окремими маленькими і дуже дешевими книжечками, випущено приблизно 200 тисяч примірників даного видання. Вони досить швидко розповсюджувалися в Галичині та Буковині і мали великий виховний вплив на дітей та молодь [130].

Правда на цьому видання книжечок для дітей Чернівецькою заміською філією “Української школи” не припинилося. Воно продовжувалося в період з 1909 до 1914 рр. під назвою “Дитяча бібліотека”, хоч і не настільки активно, як це робилося раніше. Із видань цієї серії на особливу увагу заслуговують календ арики для дітей, де, окрім самих календарів із зазначеними святковими днями, були навчальні оповідання, розповіді про видатні постаті та події в українській історії й літературі, а також корисні поради [131].

Українська преса постійно закликала батьків купувати саме календ арики, випущені “Українською школою”, бо прибуток від їхнього розпродажу йшов на потреби товариства, відповідно і на потреби національної школи та її вчителів [132].

Серед книг для дітей виданих ВПУВ відзначається своїм цікавим змістом та літературною майстерністю збірка поезій Марійки Підгорянки “Відгуки душі”. Прибуток, одержаний від продажі цієї книги, передбачалось спрямувати на будівництво бурси для учительських синів