Товариство “Учительська громада” взяло на себе завдання видавати книги для молоді середніх шкіл. У 1910 р. цією справою зайнялася Коломийська філія “Учительської громади”. Їй вдалося видати збірку поезій І.Франка, вибрані новели цього ж автора під назвою “В поті чола”, а також оповідання В.Стефаника та Л.Мартовича. З нагоди Шевченкового ювілею в 1914 р. центральний провід товариства у Львові видав “Кобзар” для молоді [135]. Кожне із видань “Учительської громади” одержувало, як правило, схвальні відгуки преси.

Вступне слово до “Вибору поезій” І.Франка було написане письменником А.Крушельницьким, де розповідалося про життя та творчість І.Франка. “Вибір зроблений взагалі добре і дає змогу познайомитися дійсно з тою глибокою поезією, - писав М.Євшан [136]. Упорядником вибраних оповідань І.Франка “В поті чола” був також А.Крушельницькій, ним було написане і вступне слово. Перевагу при виборі оповідань, було надано тим, які мали відношення до дітей, молоді та їхньої поведінки [137].

До “Кобзаря” Т.Шевченка ввійшло 136 поезій, частина із них в скороченому вигляді. Також до нього ввійшла біографія поета і пояснення до творів, котрі були важкими для розуміння молоддю. Слід сказати, що редактор цього видання професор Ю.Романчик виконав свою роботу на високому рівні [138].

Серед видань учительських товариств були власні статути та статути для філій. УПТ крім цього видавало щорічні звіти про свою діяльність, роботу навчальних закладів та інтернатів, а також інформативні календарі та заклики до громадськості з проханням вступати до товариства і робити пожертви на його користь [139].

Товариство “Українська школа” видавала також “Збірник законів і розпоряджень для народних шкіл Буковини”, статути для вчительських семінарій, яку створило товариство. За кошти цієї вчительської організації було видано статут товариства “Шкільна поміч”. Це було зроблено тому, що новостворене товариство переслідувало мету – підтримувати матеріально тих учнів краю, що навчалися в народних та середніх школах, тобто дбати про підручники, одяг [149]. Товариство ВПУВ друкувало звіти про свою діяльність, котрі відзначалися змістовністю та детальністю [141].

Таким чином, можна зробити висновок, що найбільш плідною видавнича діяльність була в УПТ, якому в період від 1884 р. до 1913 р. вдалося випустити в світ, згідно каталогу всіх художніх книг – 190 видань [142]. Деякі із них було видано тиражем в 100 тис. примірників [143]. Товариство “Українська школа” до Першої світової війни видало більш ніж 80 книг різними тиражами (від 17 до 5000 примірників) [144]. Видавнича діяльність інших вчительських організацій (ВПУВ, ВОУУБ та “Вчительської громади”) була невелика. Товариство учителів вищих шкіл ім.Сковороди взагалі не здійснювало діяльності в цьому напрямку.

УПТ розпочало видавати книги у 1884 р. [145]. Оскільки матеріалу для друкування вистачало у 1885 р. було проведено конкурс на кращі дитячі твори. Згідно умов конкурсу товариство взяло на себе зобов’язання забезпечити їх випуск, а частину доходу від продажі одержали автори [146]. У 1886 р. УПТ організувало “Бібліотеку для молоді” з редакційним комітетом у складі Г.Врецьоки, Р.Заклинського та Зарицкого [147]. Згодом було створено “фонд видавничий”, а також товариство розпочало видавати літературу для молоді старшого віку [148]. В 1905 р. із членів проводу УПТ було створено видавничу секцію на чолі з доктором Левицьким [149], а в 1909 р. почала діяти при товаристві видавнича комісія під головуванням О.Макарушки. Створення даних організаційних структур говорило про те, що товариство приділяло видавничій діяльності значну увагу. Керівництво УПТ намагалося проінформувати якомога більше число людей про свої видання. а також мало свої розповсюджувачів. Крім того, товариство постійно дарувало свої книги культурно-просвітнім організаціям, школам, читальням, завдяки чому його видання потрапляли до української громадськості [150].

Проте у 1909 р. у видавничій діяльності УПТ простежується спад, причиною якого був брак коштів. Борг товариства друкарні Наукового товариства ім.Шевченка на цей час становив 25 тис. 255 крон [151]. Причиною цього було те, що як повідомляв провід товариства у часописах, всі свої прибутки він спрямовував на фінансування навчальних закладів та інтернатів. УПТ вирішило розрахуватися із друкарнею НТШ власними книгами, що не вдалося продати. Видавнича діяльність УПТ в цей час стала збитковою через те, що інтерес з боку української інтелігенції до неї різко змінився.

“Українська школа” почала здійснювати плідну видавничу діяльність починаючи з 1900 р. Цю активність можна пояснити і тим, що головою товариства в цей час був Омелян Попович, який як шкільний інспектор добре розумів наскільки українська школа потребує підручників та книг рідною мовою [152].

З метою більш ефективного розповсюдження видань в 1912 р. був підписаний договір з фірмою С.Раях у Чернівцях, за яким дана організація брала на себе обов’язок продавати книжки та брошури, видані товариством. В такий спосіб видавці намагалися частину своїх справ передати в руки досвідченій організації (однієї із поважних у місті книгарень) аби вивільнити час для редагування видань. Слід сказити, що дана працю плідною та ефективною не була. Адже, починаючи з 1913 р. у видавничій діяльності товариства простежується спад, причиною якого стала недостатня кількість коштів [153].

Видавництвом та розповсюдженням книжок товариства ВПУВ зайнялася “Видавнича спілка” товариства, що була створена у Коломиї в серпні 1909 р. [157].

Щоб дозволити якомога більшій кількості населення користуватися книгами, в тому числі й виданнями українських педагогічних товариств, їхні філії та кружки створювали бібліотеки. Найінтенсивнішу діяльність в цьому напрямку розгорнули УПТ та ВПУВ.

УПТ відкрило свої бібліотеки