4. Розширення бази знань. | 50,1 | 0 | 0 | 5,6

5. Привчання до самостійної навчальної діяльності. | 0 | 28,6 | 33,4 | 20,6

6. Вивчення нового матеріалу на базі того, що засвоївся в класі. | 0 | 0 | 0 | 0

7. Тренування у розв’язанні типових задач. | 16,7 | 0 | 0 | 5,6

10. Ви вважаєте, що учні Вашого класу розв’язують задачі, оскільки вони: | 1. Люблять розв’язувати задачі. | 0 | 0 | 0 | 0

2. Повинні, як учні, розв’язувати задачі. | 0 | 0 | 16,7 | 5,6

3. Люблять добиватися визначеного результату, успіху. | 83,5 | 85,8 | 100 | 89,8

4. Володіють сформованими мотивами і потребами до розв’язування задач. | 0 | 0 | 0 | 0

5. Зобов’язані виконувати навчальну програму і завдання учителя. | 100 | 100 | 66,8 | 88,9

6. Прагнуть самостійно досягти результату. | 0 | 14,3 | 16,7 | 10.3

11. Головною метою при організації та проведенні занять Ви ставите: | 1. Добиватися міцного засвоєння всіма учнями програмних завдань. | 100 | 100 | 100 | 100

2. Добиватися самостійного засвоєння знань, умінь і навичок. | 0 | 0 | 0 | 0

3. Добиватися точного відтворення матеріалів підручника та інформації викладачі. | 0 | 14,3 | 16,7 | 10.3

4. Формувати вміння і навички самостійно вчитися. | 33,4 | 42,9 | 33,4 | 36,6

5. Розвивати пам’ять. | 33,4 | 28,6 | 16,7 | 78,7

6. Розвивати творчість. | 16,7 | 0 | 0 | 5,6

7. Активізувати пізнавальну діяльність. | 16,7 | 14,3 | 33,4 | 21,5

Судячи з підсумків анкетування 100% учителів початкових класів проводять заняття у відповідності до програми розробленої методики і дещо менше, а саме 73,9% вчителів – на творчому рівні.

Домашні завдання, як правило, необхідно давати з метою закріплення матеріалу, що вивчався в класі (100%), для розширення бази знань (52,5%), а також з метою привчання до самостійної навчальної діяльності (20,6%).

Головною метою при організації та проведенні занять вчителі ставлять:

добиватися міцного засвоєння всіма учнями програмних завдань (100%);

розвивати пам’ять (78,8%);

формувати вміння і навички самостійно вчитися (36,6%);

активізувати пізнавальну діяльність (21,5%);

розвивати творчість (5,6%).

Проводячи анкетування, я не тільки безпосередньо спілкувалася з учителями, а й відвідувала їхні уроки, порівнювала роботу в класах, спостерігала за дітьми. Виходячи з усіх моїх спостережень, можна зробити такий висновок, а саме, що для багатьох учителів у підготовці до проведення уроки звичайним є такий підхід: “Тема уроку така-то, мета теж зрозуміла. Спочатку я перевірю домашнє завдання, потім поясню це правило, поставлю такі запитання, потім роздам картки, потім перевірю і т.п.” Тобто, вчитель у своїх міркування насамперед йде “від себе”; тому важко паралельно з відбором матеріалу співвідносити свої дії з прогнозом, що і як сприймають діти, як зробити, щоб були насамперед активні учні, а не він.

. Які ж прийоми допомагають втілити ідею співпраці, співтворчості вчителя і учнів на уроці?

Залучення учнів до визначення плану і мети уроку – цей прийом доступний, починаючи з другого класу. У перших класах доцільніше давати на дошці зоровий план уроку, коментувати його разом з учнями. Протягом заняття вчитель звертає увагу дітей на його виконання: “Подивимося на наше планове завдання. Що ще треба зробити?” Підводячи підсумки зробленого, доцільно теж спиратися на ці позначення видів роботи.

У других-четвертих класах поряд із використанням готового наочного плану уроку можна один із пунктів залишити нерозкритим. Виконавши роботу, діти самі визначають і символічно фіксують його зміст. Або інший варіант, який може бути доцільним у третіх-четвертих класах. Наприклад, серед пунктів плану 3-й рядок незаповнений. Учні за завданням учителя, проглянувши підручник з мови чи математики, можуть запропонувати, яку вправу чи задачу варто записати в цей рядок і чому.

Для того, щоб на уроці виникло співробітництво, діти мають усвідомлювати мету навчальної діяльності. Лише тоді її зміст набуває для них особистісного значення. Тому так важливо, щоб і найменші школярі не тільки не йшли у “фарватері мети”, яку накреслив учитель, а й приймати її як власну. Інакше діти думають: те, що вони виконують, потрібно вчителеві, а не їм. А звідси відсутність внутрішньої готовності слухати, міркувати.

Гуманний вчитель, поважаючи працю дітей, після виконання ними складного завдання скаже співчутливо і впевнено: “Бачу, діти, нелегко вам було завершити цю роботу. Але спробуємо ще раз поміркувати разом...”; “Я певна, завтра усі будуть лускати ці приклади, як горіхи”; “Вам, діти, буде важко, але ви все здолаєте”. І ні в якому разі: “Я з вами вже не маю сил”.

Тільки так – з вірою в учня і підтримкою його зусиль – можна “олюднити”, вмотивувати стосунки в навчальному процесі, адже навчання – не механічна передача знань вчителем учневі, а складні моральні відносини.

2.2. Основні шляхи вдосконалення педагогічного процесу

в початковій школі

На основі проведеного анкетування можна зробити порівняльний аналіз продуктивності педагогічного процесу (Рис.1).

Рис.1. Порівняльний аналіз продуктивності педагогічного процесу

Отже, більшість викладачів у практиці своєї роботи використовують традиційну для школи методику викладання (Рис.1:1). Значна частина вчителів застосовує творчі домашні завдання (Рис.1:2). 84,3% вчителів вважають, що більшість дітей у їхніх класах формують стійкі навчальні вміння, тобто вміння самостійно навчатися (Рис.1:3), 73,1% вчителів думають, що учні їх класів мають здібності до