а) ігрові завдання типу “ Що змінилося ? “

Наприклад, на крилі дошки 6 – 7 малюнків овочів і фруктів або тільки овочів чи фруктів . Після короткочасного розгляду вихователь непомітно для дітей додає ще один малюнок . Цю зміну дітям визначати найлегше. А потім зміни ускладнюються : замість жовтого яблука з*являється червоне, фрукти, що були зверху , пересуваються вниз, змінюється їх взаєморозташування;

б) гра “ Фотограф “. Через невеликий отвір у картонній планці кожна дитина уважно вдивляється в якийсь куточок лісу, двору на території дитячого садка тощо. Те, що їй вдається помітити, вона потім відтворює в словесному опису чи малюнку ;

в) гра – вправа “ Що я помітив (ла), йдучи до дитячого садка ?” на спостережливість і подальше відтворювання;

г) складання такого самого візерунка з пам*яті; відтворення розташування фігур;

д) вправи на розрізнювання кольорів та їх відтінків в ускладнених умовах сприймання.

Гостре око дитини – найважливіша передумова формування спостережливості, уміння помічати характерні, але малопомітні особливості предметів і явищ. Ця якість передбачає цілеспрямоване планомірне сприймання об*єктів, що викликають інтерес. Тому спостереження в навчанні характеризуються великою активністю сприймання, тісно зв*язане з мисленням, мовленням, почуттями, довільністю уваги.

У дітей 5 – 7-річного віку сприймання об*єктів дещо пасивне. Вони схильні помічати в предметах випадкові, але яскраві, рухливі деталі, а істотні часто залишаються поза увагою, що зумовлює нерідко поверхове або навіть і помилкове засвоєння матеріалу. Значною мірою це пояснюється слабким розвитком довільної уваги й аналізуючого сприймання.

Уміння спостерігати в дітях можна розвивати на будь – яких заняттях. Особливо широкі можливості для цього на прогулянках, під час малювання, читання , праці.

Залучаючи, таким чином, до цілеспрямованих спостережень вихователь розв*язує такі дидактисні завдання :

уточнює і збагачує їхні уявлення і поняття про відомі об*єкти;

формує нові поняття про зв*язок, відношення між предметами і явищами;

активізує різні форми сприймання;

навчає послідовності розумових і практичних дій під час спостереження одного чи кількох об*єкті;

збуджує інтерес і допитливість дітей.

Роботу з розвитку спостережливості треба організувати так, щоб максимально використати розвивальні можливості багаторазових прогулянок різними маршрутами. Наприклад, проходячи в різний час екологічною стежкою, діти уважніше помічають зміни в природі; мандкуючи стежкою “веселки”, помічають різноманітність забарвлення оточуючого; “збирають” ознаки, дієслова руху. Для тривалих спостережень вихователю слід попередньо визначити об*єкт і мету спостережень, засоби зацікавлення дітей, способи фіксації спостережень і можливості використання їх результатів на різних заняттях. Наприклад, дітям 4 – 5 років доцільно запропонувати спостереження за польотом сніжинок, за снігопадом, заметами. Які за формою і розміром сніжинки? Як лягає сніг? Коли він рипить? Коли добре ліпиться?

Багато корисного для розвитку мовлення та уяви дітей дають спостереження за слідами людей і тварин на снігу, розпізнавання вигляду засніжених дерев і кущів.

Запитання для спостережень мають активізувати мислення, викликати бажання пояснити взаємозв*язки між об*єктами, спробу сомостійно визначити елементарні залежності, зробити висновок. Наприклад, на основі спостережень діти розмірковують: “Де раніше на подвіт*ї дитячого садочка починає танути сніг і чому? Де товщий сніг: у лісі чи у полі? Чим це можна пояснити?” ; “Поспостерігаємо, де раніше з*являються листочки : на гілці берези, яка стоїть у банці з водою на вікні, чи на дереві? Чому так? Який можна зробити висновок?”

Під час спостережень важливо домагатися стійкості довільної уваги, всебічного розгляду об*єктів. Для цього вихователь керує сприйманням дітей, накреслює уявний маршрут розгляду. Спочатку варто спрямувати увагу на основне, типове, властиве усім предметам даного виду, створити цілісне уявлення про весь об*єкт, а потім зацікавити дітей пошуком тонких ознак, деталей. Дуже важливо заохочувати дітей відображати результати спостережень у практичній діяльності: у процесі усного мовлення , під час малювання, праці , читання книжки, яку вихователь заздалегідь вибрав для закріплення результатів спостережень.

Закінчуючи спостереження, корисно, щоб діти під керівництвом вихователя з*ясували, що ж нового , незвичного вони відкрили для себе; зробили висновок про те, як саме спостерігали, за якими ознаками; що треба врахувати в майбутніх спостереженнях. Це допоможе їм поступово оволодіти спостереженням як методом пізнання.

УМІЛІ РУКИ

Порівняємо два відомих прислів*я : “Розумні руки вчать голову” і “Голова навчить – руки зроблять”. Як точно вони доповнюють один одного. Афористично узагальнив цю народну мудрість В. О. Сухомлинський, який підкреслював, що розвиток дитини – у кінчиках її пальців. Отже, щоб праця приносила дітям задоволення, їхні руки мають бути вправними, натренованими в швидкому, точному, координованому виконанні багатьох рухів, що потрібні в різних навчальних діях.

Загальновідомі всі ті складності,що їх переживають діти оволодіваючи графічними навичками. Багато вихователей (вчителів) йде за традицією: багаторазове, часом виснажливе вправляння дітей у відтворюванні тих чи інших елементів букв. Досвід вчителів – експериментаторів засвідчив високу єфективність опосередкованого шляху – тренування відповідних м*язів руки дитини, координації рухів у таких видах діяльності, які, здавалося б, далекі від письма. Зокрема, для розвитку м*язів руки, точності рухів дітям пропонують різні тренувальні вправи, які мають привабливий характер. Діти на заняттях з фізичного виховання і праці виконують індивідуально і в групах силові вправи для пальців, погодженості дій правої і лівої рук. Цікаво, що дітям подобається плести, вишивати, а це дуже корисно для виховання в них чуття ритму, точності рухів, акуратності.

Також можна запропонувати дітям , опираючись на досвід передових вчителів, такі види завдання:

різноманітні графічні диктанти, які проводять на заняттях