Реферат

на тему:

Гіпотеза, її структура та види.

Поняття гіпотези і її структура

Гіпотезою називається спосіб мислення, котрий поля-гає в побудові припущення про те, що таке досліджува-не явище, та в доведенні цього припущення.

Термін «гіпотеза» уживається з подвійним значен-ням. Під гіпотезою розуміють і саме припущення, котре пояснює спостережуване явище, і спосіб мислення в ці-лому, який включає висування припущення, його роз-виток і доведення. Гіпотеза є метод пізнання предметів і явищ навколишнього світу.

Гіпотеза створюється для того, щоб дати пояснення «це не поясненим явищам, фактам, подіям. Пізнання будь-якого явища в дійсності, як відомо, розпочинають із збирання і нагромадження окремих фактів, що від-носяться до цього явища. Фактів, наявних на початку пізнання явища, завжди недостатньо, щоб повністю й відразу пояснити це явище, дати достовірний висновок про те, що воно таке, які причини його виникнення, за-кони розвитку тощо. Тому пізнання явищ і подій зовніш-нього світу відбувається у формі гіпотези: не очікуючи, доки накопичуються факти для кінцевого, достовірного висновку про характер і причину досліджуваного яви-ща, роблять на початку здогадане пояснення спостережу-ваного явища, а потім цей здогад розвивають і доводять.

Гіпотеза — це форма розвитку наших знань. Мис-лення людини не знає інших способів логічного опра-цювання емпіричного матеріалу і проникнення в сут-ність речей, окрім гіпотези. Побудова гіпотез у науці дає змогу переходити від окремих фактів, що стосуються явищ, до пізнання закону розвитку цього явища. Ф. Ен-гельс, даючи оцінку ролі гіпотези в пізнанні, зазначав: «Формою розвитку природознавства, оскільки воно мис-лить, є гіпотеза. Спостереження відкриває який-небудь новий факт, що робить неможливим старий спосіб по-яснення фактів, належних до тієї самої групи. З цього моменту виникає потреба в нових способах пояснення, яка спирається спершу тільки на обмежену кількість фактів і спостережень. Подальший дослідний матеріал приводить до очищення цих гіпотез, усуває одні з них, виправляє другі, поки, нарешті, не буде встановлений у чистому вигляді закон. Коли б ми захотіли чекати, поки матеріал буде готовий у чистому вигляді для закону, то це означало б припинити доти мисляче дослідження, і вже через одне це ми ніколи не дістали б закону».

Побудова гіпотез — необхідний шлях до створення наукової теорії. Всяка наукова теорія висловлюється спочатку як гіпотеза. Науково доведена і підтверджена на практиці гіпотеза стає науковою теорією.

Логічна структура гіпотези складна. Гіпотеза не зво-диться до якогось одного судження чи умовиводу. Вона — система суджень, понять і умовиводів. Якесь одне окре-мо взяте судження або умовивід ще не складає гіпотези.

Гіпотеза може складатися одночасно із різних видів умовиводів: індукції, аналогії і дедукції. Наприклад, судження-припущення може бути висловлене за анало-гією чи індукцією, а потім розвинуте й доведене у формі дедукції. Але припущення в гіпотезі може бути ви-сунуте не тільки у формі індукції чи аналогії, воно ви-словлюється часто дедуктивне, а доводиться потім у фор-мі індукції або дедукції тощо.

Гіпотеза — процес розвитку думки. Процес мислення в гіпотезі має певні стадії. Розрізняють дві такі стадії побудови і доведення гіпотези:

1) висування гіпотези і 2) доведення гіпотези. Дехто виділяє в гіпотезі не дві, а три, чотири чи п'ять стадій: 1) вивчення обставин дослі-джуваного явища (збирання фактів), 2) формування гіпо-тези, 3) виведення із гіпотези наслідків (розвиток гіпо-тези), 4) перевірка цих наслідків на практиці і 5) ви-сновок про істинність або хибність висунутої гіпотези.

Висування гіпотези. Гіпотеза будується не на голо-му місці. Щоб її висунути необхідно мати певну сукуп-ність фактів, що відносяться до спостережуваного яви-ща, котрі б обґрунтовували імовірність якогось припу-щення, пояснювали імовірність невідомого. Тому побу-дова гіпотези завжди пов'язана зі збиранням фактів, які мають відношення до того явища, котре ми пояснює-мо. На підставі зібраних фактів висловлюється припу-щення про те, що таке досліджуване явище, тобто фор-мулюється гіпотеза. Припущення в гіпотезі в логічному відношенні є судження (або система суджень). Його ви-словлюють унаслідок логічного опрацювання зібраних фактів.

Факти, на підставі яких висувається гіпотеза, можуть бути логічно осмислені у формі аналогії, індукції чи дедукції. В одних випадках гіпотезу висувають за ана-логією, в інших — вони е висновком індуктивного чи де-дуктивного умовиводу. Наприклад, гіпотеза про існуван-ня життя на Марсі висунута за аналогією. На підставі схожості Марса і Землі в одних ознаках, а саме в тому, що Марс і Земля є планетами сонячної системи, що оби-дві вони обертаються навколо сонця, мають атмосферу, воду, зміну пір року, дня й ночі і т. д., зроблено припу-щення про схожість цих планет і в інших ознаках, а саме, що на Марсі, як і на Землі, існує життя. Гіпотеза Лаверє про існування планети Нептун була висунута шля-хом дедукції.

Висування припущення, тобто формулювання гіпоте-зи, становить основний зміст гіпотези.

Припущення — головний елемент будь-якої гіпотези. Припущення є відповіддю на поставлене запитання про сутність, причину, зв'язки спостережуваного явища. При-пущення містить те знання, до якого доходять унаслідок узагальнення фактів. Припущення — та серцевина гіпо-тези, навколо якої відбувається вся пізнавальна і прак-тична діяльність. Припущення в гіпотезі — це, 3 одного боку, підсумок попереднього пізнання, те головне, до чого доходять унаслідок спостереження і узагальнення фактів; з другого боку — це відправний пункт подальшого вивчення явища, визначення напрямку, яким має відбуватися все дослідження. Гіпотеза дає змогу не тіль-ки пояснити наявні факти, а й виявити нові факти, на котрі не була б звернута увага, коли не була б висуну-та ця