Доведення гіпотези. Висунута гіпотеза має бути до-веденою. Доказ гіпотези здійснюється так. Припускаю-чи висунуту гіпотезу істинною, із неї дедуктивним ме-тодом виводять ряд наслідків (фактів), котрі мають існувати, якщо існує гадана причина, а потім ці наслід-ки перевіряють на практиці. Якщо наслідки відповіда-ють дійсності, підтверджуються практикою, то це свідчить про те, що ця гіпотеза є правильною. Якщо ж на-слідки, логічно виведені з гіпотези, не відповідають дійсності, нашим дослідом не підтверджені, то це озна-чає, що висунута гіпотеза хибна.

Логічний процес виведення наслідків із висунутого припущення і обгрунтування істинності або хибності гіпотези відбувається досить часто у формі умовно-ка-тегоричного силогізму. Із гаданої причини Л виводять наслідок В. Логічно це виражається в такому судженні;

«Якщо є Л, то є В». Потім наслідок В перевіряють на практиці, чи дійсно він існує. Якщо наслідок В насправ-ді не існує й існувати не може, то за правилами умовно-категоричного силогізму від відсутності наслідку дохо-дять висновку про те, що й гадана причина Л також не існує, тобто до імовірного висновку про хибність вису-нутої гіпотези.

Види гіпотез

Гіпотеза може пояснити або явище (подію) в ціло-му, або якийсь окремий бік явища, одну його властивість, один зв'язок. Тому розрізнюють гіпотези загальні й часткові.

Загальна гіпотеза — це припущення, котре пояснює причину явища або групи явищ у цілому.

Часткова гіпотеза — припущення, яке пояснює якийсь окремий бік чи окрему властивість явища чи події.

Так, гіпотеза про походження гір — це загальна гіпо-теза, а гіпотеза про походження якоїсь однієї гори — -часткова гіпотеза. У судовому дослідженні припущення про злочин у цілому є загальною гіпотезою, а припущен-ня, що пояснює окремий бік злочину, наприклад, при-пущення про мотив злочину, про шлях проникнення зло-чинця до приміщення, про спосіб скоєння злочину тощо е частковою гіпотезою.

Поділ гіпотез на загальні й часткові має сенс, коли ми співвідносимо одну гіпотезу з другою. Цей поділ не є абсолютним, гіпотеза може бути частковою стосовно однієї і загальною стосовно інших гіпотез.

Окрім загальних і часткових гіпотез, існують гіпотези наукові й робочі.

Наукова гіпотеза—це гіпотеза, що пояснює закономірність розвитку явищ природи І суспільства. Таким» є, наприклад, гіпотеза про походження сонячної системи гіпотеза про походження життя, гіпотеза про походження людини, вулканів, нафти тощо.

Робоча гіпотеза — це тимчасове припущення або здогад, яким користуються, будуючи гіпотези. Робот гіпотеза є припущенням — пробою, тимчасовим варіантом, що допомагає побудувати ту чи іншу гіпотезу. Робоче гіпотеза дає змогу перевірити, чи можна це явище якось пояснити. Висунувши робочу гіпотезу і переконавшись що вона не може пояснити явище, котре нас цікавить, чи пояснює його неправильно, її відкидають, заміню-ють іншою робочою гіпотезою. Робоча гіпотеза створює-ться як тимчасовий здогад, тобто таке припущення, кот-ре пояснює явище умовно. За допомогою таких робочих гіпотез тимчасово групують факти, а потім уже її формулюють. Робоча гіпотеза може стати в ході подаль-шого дослідження науковою гіпотезою.

Література

В.Є.Жеребкін. Логіка. Харків-Київ.-"Основа" - "Знання",-1999 р.