Таким чином, до функції родини, відносяться народження (репродуктивна функція), зміст і соціалізація дітей. Ці функції залишаються при всіх змінах суспільства, хоча характер зв'язку між родиною і суспільством може змінюватися в ході історії. Не можна поділяти функції родини на головні і другорядні, усі сімейні функції головні, однак, необхідність розрізняти серед них ті особливі, котрі дозволяють відрізняти батьківщину від інших інститутів, привела до виділення специфічних і неспецифічних функцій родини. Оскільки людське суспільство завжди має потребу у відтворенні населення, остільки «завжди» залишається соціальна необхідність у родині як соціальній формі організації народження і соціалізації дітей, причому, у такій своєрідній формі, коли реалізація цих суспыльнозначимих функцій відбувається при особистої мотивірованості індивідів до сімейного способу життя.

2. Молодь країн Заходу: проблеми соціалізації

Наприкінці 70-х років, пише Янкелович, дослідження, проведені його фірмою, показали, що кожні сім з десяти американців (72%) проводять багато години за розмовами про самих собі і свого внутрішнього життя. «Пошуки самоздійснення перетворюються в головешці джерело енергії в американській культурі». Життєві експерименти людей, що шукають самоздійснення, підкреслює він, часто зіштовхуються з традиційними правилами поведінки, породжуючи моральні конфлікти. Мільйони американців жадають наповненого життя, що дає можливість усі випробувати. Алі їхнього бажання шокують мільйони інших американців, що складають так називана моральна більшість, представники якого вимагають покласти рішучий кінець багатьом експериментам в області самоздійснення — у сімейному житті, шкільному вихованні, відношенні до праці і т.п.

Однак багато ідей, зв'язані із самоздійсненням, здобувають вусі велику популярність на Заході, особливо серед молоді. Наприклад такі, як «додати до ефективності технологічного суспільства радість життя», «задовольняти і тіло, і дух», «машини повинні служити людям, а не люди машинам», «значення житт повинне складатися не тільки в створенні комфорту і забезпеченні безпеки». Зміст цих пошуків, полягає в тому, що самоздійснення стає деяким символом, зв'язаним з особливим містичним обожнюванням своєї особистості, своїх бажань, своєї волі, які потрібно рятувати від продажного, корумпованого суспільства.

Пошуки самоздійснення привели і до таких зовнішніх змін у житті Западної молоді. Таким як стиль одягу (більш вільна і різноманітна мода), відношення до їжі (більша увага до фізичного самопочуття), тип житла (на зміну окремому будинку приходять кооперативні форми співволодіння), турбота людей про собі (менше довіряють фахівцям, більше самим собі), як використання вільного години і як життя в цілому. Це, природно, відбивається і на економіці, і на споживанні, і на культурі. Люди, прагнуть задовольнити як духовні споживи, так і матеріальні. Вони проводять свої життєві експерименти зазаради досягнення цих нових цілей

Люди, для яких характерна гостра форма пошуку, переконані, що для них самооздійснення дорожче всього іншого — грошів, роботи за задовільну винагороду, упевненості, гарного виконання своєї соціальної ролі. Ця форма пошуку охоплює, по Янкеловичу, 75% молодих людей у віці до 35 років (дві інші форми—51%), 51% маючих середню освіту (35%-дві інші форми), 47% одружених (65% — дві інші), 51% службовців (38% -дві інші) 10%. Ця група найбільш молодих і утворених людей гостро почуває розлад між соціальними умовами і їх бажаннями і схильностями. Молоді вільні від багатьох економічних і моральних обмежень, з якими зіштовхувалися їхні батьки. Алі смороду вступають у нове життя без компаса, що міг би допомогти ім. Смороду хочуть змінити відносини на роботі і до роботи, у родині і до родини, до світу в цілому. Алі їхній погляд постійно звернений усередину собі, до конфліктів власної психіки. Смороду хочуть самі відповідати за ті, щоб життя їхній відповідала прийнятим ними рішенням. Алі, зштовхнувши з реальною дійсністю, смороду розуміють, що це неможливо. Деякі з їх виражають це в наступних словах: «Усі двері переді мною відкриті... і в тієї ж годину смороду закриті». Молодь не почуває собі часткою соціального світу. Молоді ізольовані від нього і тісно зв'язані з їм тільки власною психікою. Молоді відчувають потребу у творчості.

При гострій формі пошуків самоздійснення люди вступають у гострий, відкритий конфлікт із загальноприйнятими формами поводження, у процесі пошуків стикаються з великими труднощами, діють на грані ризику, коли можна утратити всі і не знайти нічого. Люди, що належати до цієї групи, починають з відмовлення від свого попереднього досвіду — у роботі, у стилі життя, у родині. Молоді не задоволені традиційною системою соціальних ролей і моральних норм.

Традиційним для американців завжди був такий символ приналежності, як респектабельність, обумовлена проживанням у визначеному районі, особливим колом спілкування, досить високими доходами, власним будинком, автомобілем гарної марки і т.д. Алі респектабельність, як почали гостро почувати багато американців, зв'язана з необхідністю вважатися з думкою різних людей, випливати прийнятим у даному колі визначеним нормам поводження, а виходить, йти на самозречення, виконувати визначені обов'язки перед групою.

3. Сучасна українська нація: реальність

За логікою історичного досвіду становлення націй держав громадянська ідентифікація найуспішніше відбувається в представників етнічної більшості. Оскільки в українському суспільстві етнічні українці є титульним етносом, ті передбачається, що в цій етнічній групі, яка задовольнила потребу мати власну державу, поступово знизиться й знівелюється почуття етнічності з поступовою переорієнтацією на загальноукраїнську, громадянську ідентичність. Водночас почуття етнічності в етнічних меншин України також залежатиме від задоволеності їхніх етнокультурних потреб.

Одним із індикаторів перевірки ступеня прояву етнічності є бажання чи небажання запису національності (етнічного походження) у паспорті. Здебільшого таке бажання є ні що інше