АНАЛОГІЯ

Поняття і структура умовиводів за аналогією

Аналогією називається такий умовивід, в якому від схожості предметів в одних ознаках робиться висновок про схожість цих предметів і в інших ознаках.

Умовивід за аналогією відбувається так: якщо порів-нюючи два предмета, встановлюють, що предмет А має ознаки аbсd, а предмет В має ознаки аbс, то роблять здогадний висновок про те, що предмет В має і ознаку d. Схематично структуру умовиводу за аналогією мож-на записати так:

А має ознаки аbсd.

В має ознаки аbс.

Отже, В має ознаку d

Приклад. Під час розслідування кримінальної спра-ви про пожежу на складі слідчим було встановлено, що пожежа виникла перед ревізією; у день пожежі завіду-вач складу був у від'їзді; на складі, через систематичні крадіжки, утворилася велика нестача товарів; пожежа виникла внаслідок навмисного підпалу складу сторон-ньою особою, котра отримала винагороду за підпал від завідувача складу. Розслідуючи іншу справу про поже-жу на складі, слідчий установив, що тут, як і в першому випадку, пожежа виникла перед ревізією; у день поже-жі завідувач складу був у від'їзді, на складі було вияв-лено велику нестачу товарів, яка виникла внаслідок крадіжок протягом тривалого часу, пожежа виникла в результаті навмисного підпалу. На підставі схожості названих ознак другого випадку з ознаками першого випадку висунуто припущення (версія) про те, що у дру-гому випадку до пожежі на складі причетний завідувач складу.

Аналогія — це такий умовивід, у якому рух думки відбувається від окремого до окремого, від часткового до часткового. Вихідним знанням в аналогії є знання про окремий предмет. За допомогою умовиводу за ана-логією ознаки, що належать одному одиничному пред-мету, переносяться на інший одиничний предмет: у на-шому прикладі ознака («до підпалу складу причетний завідувач складу»), установлена під час розслідування одного випадку, перенесена на інший випадок. Аналогія, таким чином, є умовиводом від відомого до невідомого, її висновок є нове знання про окреме, здобуте шляхом опосередкування.

Аналогія, як і будь-яка логічна форма, є відображен-ням певних зв'язків і відношень предметів реальної дійсності. Можливість умовиводів за аналогією зумов-лена необхідним, закономірним характером зв'язку ознак предметів. Якби між ознаками предмета не існувало якогось зв'язку і кожен предмет містив у собі сукуп-ність випадкових властивостей і ознак, то від знання ознак одного предмета не можна було б перейти де знання ознак і іншого предмета. Але оскільки між озна-ками предмета існує стійкий зв'язок і залежність, то від схожості двох предметів з одних ознаках природне при-пущення щодо схожості цих предметів і в інших озна-ках. У багатовіковій практиці людина переконувалася, що якщо в одного предмета, котрий має ознаки аbс, існує й ознака d, то й інший предмет, з ознаками аbс, може мати ознаку d. Мільярди разів відображаючись, такий зв'язок предметів і їхніх ознак закріпився у на-шій свідомості у формі умовиводу за аналогією.

Безпосередньою або логічною основою висновків за аналогією є таке положення: якщо два предмети схожі в одних ознаках, то вони можуть бути схожими і в ін-ших ознаках, виявлених в одному із порівнювальних предметів.

Аналогія дає висновки не достовірні, а тільки імовір-ні. Пояснюється це тим, що порівнювальні предмети, наскільки б вони схожими не були між собою, мають завжди ознаки і відмінності. І може так трапитись, що ознака d, притаманна предмету A, є саме такою ознакою, котрою предмет А відрізняється від предмета В і тому предмет В її не містить. У такому випадку висновок В має ознаку d буде хибним.

Ступінь імовірності висновків в умовиводах за ана-логією залежить від ряду умов:

1. Від кількості порівнювальних предметів. Чим більше встановлено східних ознак у предметів, тим вищий ступінь імовірності висновку за аналогією. Але лише одна кількість ознак, що збігаються, не є вирішальними. Кількість ознак порівнювальних предметів може бути однозначною, але якщо ці ознаки другорядні, випадко-ві, то аналогія буде хибною.

2. Тому однією з важливих умов підвищення ступе-ню імовірності висновку в аналогії є характер зіставлюваних ознак. Чим більше схожих ознак і чим вони істотніші, тим імовірніший висновок. Висновок за аналогією тим цінніший, чим менше ознак, котрими відрізняються порівнювальні предмети, і чим менше вони істот-ніші.

3. Третьою важливою умовою логічної переконливості висновку в умовиводах за аналогією є зв'язок порів-нювальних ознак. Імовірність висновку тим більша, чим тісніше зв'язані між собою схожі ознаки (аbс) і чим істотніший їхній зв'язок із ознакою (d), котра перено-ситься на досліджуваний предмет.

4. Ознака (а), що переноситься, має бути якомога одиотипнішою з ознаками (аbс), на основі котрих один предмет уподібнюється іншому.

5. Якщо предмет, стосовно якого ми робимо умови-від за аналогією, має ознаку, несумісну з тією ознакою, котра йому приписується, то аналогія неможлива.

Аналогія посідає важливе місце в науковому дослі-дженні. Особливо плідно використовується вона на по-чаткових стадіях пізнання. Аналогія є одним із засобів логічного опрацювання фактичного матеріалу і висуван-ня гіпотез. Історії науки відомо чимало випадків, коли наукові висновки було здобуто за допомогою умовиво-дів за аналогією. Наприклад, за аналогією з хвилями на поверхні води було відкрито закони поширення зву-ку і світла; аналогія між поширенням теплоти і поши-ренням електрики дала змогу перенести порівняння, роз-роблені для явищ теплоти, на явища електрики; анало-гія, проведена між рухом пружних шарів і рухом моле-кул газу, створила можливість вирахувати тиск газу, тощо.

Аналогія широко застосовується не тільки у приро-дознавстві під час вивчення явищ природи, а й у суспіль-них науках під