прагматичного аналізу це база, фон, на якому могла вирости чиста семіотика. Іншими словами, численні результати емпіричної семіотики дають ключ до розуміння специфічних проблем логічної семіоти-ки. А іноді те, що в логічній семіотиці є нормою, в емпі-ричній семіотиці є винятком, який обумовлений певними рамками дослідницького та практичного характеру.
Наприклад,, аналізуючи розрізнення рівнів семіотич-ного аналізу, К.Огден і Дж.Річардс звертаються до схе-ми, яка дістала назву «трикутник співвіднесення»:
С
Вершини трикутника репрезентують три різні системи: А, В, С, відношення між якими забезпечує спілкування.
А — символ (у природній мові насамперед слово);
В — предмет, до якого відноситься символ (слово). Предмет, на який вказує символ, називають референ-том, денотатом;
С — посередник між символом і референтом. Цим посе-редником є думка, яку називають смислом, інформацією про предмет.
Суцільні лінії трикутника вказують на реальні відно-шення між символом та предметом і водночас на те, що відношення між символом і предметом виникли завдяки посередництву думки (смислу).
Отже, смисл — це така інформація про предмет, яка однозначно характеризує предмет.
Звідси випливає, що знаки можуть мати один денотат, але різний смисл, і не можуть нести різний смисл, а вка-зувати на один і той самий денотат.
Наприклад, вирази «Засновник логіки» і «Вчитель Олександра Македонського» мають один і той самий дено-тат, але різний смисл.
Ці міркування, що випливають із розгляду «трикут-ника співвіднесення», є загальними як для емпіричної, так і для логічної семіотики (оскільки в природних і штуч-них мовах мають місце ситуації відношення знака і пред-мета).
Аналіз наведеної схеми показує, що вона зображує, по суті, не відношення трьох рівнів аналізу мови, не процес спілкування, а інформацію семантичного відношення (тоб-то відношення між знаком і значенням через посередницт-во смислу). У цій схемі відсутній прагматичний рівень. Він лише передбачається у вигляді різноманітних станів сві-домості.
Але головна мета цієї схеми полягає у тому, щоб по-казати, що синтаксис, семантика і прагматика — це рівні аналізу, і якщо брати їх ізольовано один від одно-го, то вони стають своєрідними абстракціями. Але це не означає, що кожен із рівнів аналізу не може бути засто-сований самостійно. Фактично це є нормою в логічній се-міотиці.
Якщо досліджують знакові системи не як засіб спілку-вання, а як засіб фіксації, переробки, зберігання інформа-ції, то отримують семантичний рівень аналізу, який вини-кає в результаті абстрагування від комунікативної функції мови. А це означає, що знакова система перестає бути мо-вою в лінгвістичному смислі. Ця абстракція застосовується під час вивчення мов науки логіки та математики.
Якщо аналізують знакові системи з погляду їхніх стру-ктурних властивостей і відношень, то отримують синтак-сичний рівень аналізу, який виникає завдяки абстрагуван-ню від семантичного і прагматичного аспектів знакових систем.
Найчастіше наведені абстракції використовуються в ло-гіці у процесі дослідження формалізованих мов.
5. Список використаної літератури
Хоменко І.В. Логіка – юристам. – К., 1997.
Конверський А.Є. Логіка. – К., 1998.
Івін О.А. Логіка – К.,2000.
