I. Підміна питання. Задане питання заміняють іншим чи ж відповідь на одне питання видають за відповідь на інше.

Приклад з інтерв'ю з Клаудією Шиффер.
- Який комплімент був для Вас самим приємним?

- Найбільше задоволення одержуєш від компліментів від близьких людей.

Коментар: Тут дана відповідь не на питання, який комплімент, а на питання, чий комплімент.

II. "Помилка багатьох питань" - помилка, яку роблять, включаючи в одне питання кілька питань, відповіді на які не можуть бути однакові.
Наприклад: "Ви за невідворотність покарань чи за їхню жорсткість?"

Питання некоректне, оскільки його передумова "Людина повинна виступати чи за невідворотність покарань, чи за їх жорсткість" є помилковим твердженням.

У даному випадку доцільно запропонувати розбити задане питання на два:

"Ви за невідворотність покарання чи проти невідворотності?"

2. "Ви за зм'якшення покарання чи за жорсткість, чи за те, щоб залишити діючі міри покарання?"

III. "Відповідь питанням на питання". Не бажаючи відповідати на поставлене запитання, зазнаючи ускладнення чи в пошуках відповіді, опонент порушує зустрічне питання. Якщо ви починаєте відповідати на його питання, потрапилися на вудку: ваше питання залишиться без відповіді.

IV. Іншим вивертом є "відповідь у кредит". Відповідь переносять на "потім", посилаючись на труднощі питання, і ідуть від відповіді.

V. Виверт, названий "приховання необґрунтованості твердження". Для здійснення цього виверту використовується передумова питання. Необґрунтоване твердження виражається не явно, а у виді передумови питання. Наприклад, замість того, щоб обґрунтувати доцільність скасування податків на нерухомість владі ставлять запитання: "Коли ви скасуєте податки на нерухомість?"

Якщо як відповідь приводять хоча і щирі, але змістовно не зв'язані з питанням судження, то їх розцінюють як відповіді не власне кажучи питання і звичайно виключають з розгляду. Поява таких питань у дискусії чи в процесі допиту - або результат омани, що коли відповідає не уловив зміст питання, але намагається відповідати на нього, або свідоме прагнення піти від невигідної відповіді на поставлене питання.

Знання логічного механізму постановки питань і конструювання відповідей на них відіграє важливу роль карному процесі, є раціональною основою успішного проведення допитів, свідкувань, упізнання й інших судово-слідчих дій, а також продуктивних соціологічних опитувань шляхом анкетування.

Використана література:

1.Арюлин А.А Учбово-методичний посібник по вивченню курсу «Логіка». К.,1997;

2.Ерашев А.А., Сластенко Е.Ф. Логіка. К.,1993;

3.Хоменко Е.В., Алексюк И.А. Основи логіки. К.,1996;

4.Кирилов В.І, Старченко А.А. Логіка., М.,1987.