Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





Внутрішньовиробнича логістика. Взаємозв’язок системи МРП і „Канбан”.

План

Задачи.

Література.

Внутрішньовиробнича логістика.

Логістичні системи, які досліджує виробнича логістика називаються внутрішньовиробничими логістичними системами Клас внутрішньовиробничих систем, якщо вони задовольняють принципам логістики, досить великий- це промислові підприємства з високим рівнем автоматизації виробництва, автоматизовані складські системи і підприємства матеріально- технічного постачання, транспортні вузли, вантажні станції і т. д. Внутрішньовиробничу логістична систему слід віднести до мікро логістики. У той же час внутрішньовиробничі логістичні системи можна розглядати на макро- і мікрорівні. Роль внутрішньовиробничих логістичних систем (ВЛС) на макрорівні визначається такими факторами:

ВЛС підприємств є джерелами матеріальних потоків і первинної інформації. Фахівці вважають, що гнучкі виробничі модулі промислових підприємств є стартовими елементами логістичного ланцюга;

ВЛС підприємств задають певний ритм всьому логістичному ланцюгу. Решта його елементів, у тому числі система постачання і збуту, транспортна система повинні функціонувати відповідно до ритму ВЛС;

Завдяки системному підходу під час дослідження господарської діяльності логістика виступає координатором, стимулятором і організатором зв’язку між усіма суб’єктами підприємства і його клієнтурою. Тому основна мета ВЛС полягає в координації планування й управління виробництвом, реалізації оперативних і стратегічних планів;

Можливість адаптації макрологістичних систем до змін навколишнього середовища істотною мірою визначається здатністю вхідних внутрішньовиробничих логістичних систем швидко змінювати якісний і кількісний склад вихідного матеріального потоку, тобто асортимент і кількість продукції, що випускається;

ВЛС у мініатюрі є системою, у рамках якої функціонують підсистеми постачання і збуту, промислового транспорту, виробничі ділянки підприємства. Моделювання процесів ВЛС дозволяє отримати цінну інформацію для дослідження закономірностей роботи всієї логістичної системи- про гнучкість, стійкість, надійність і т. п.

На мікрорівні внутрішньовиробнича логістика виступає центром управління, планування, координації та контролю всіх основних потоків, наявних на промисловому підприємстві: матеріальних, інформаційних та інших. Тут внутрішньовиробничі логістичні системи є рядом підсистем, що перебувають у відносинах і зв’язках одна з одною, утворюють певну цілісність, єдність. Ці підсистеми: закупівля, склади, запаси, обслуговування виробництва, транспорт, інформація, збут і кадри- забезпечують входження матеріального потоку в систему, проходження всередині неї та вихід із системи. Відповідно до концепції логістики побудова внутрішньовиробничих логістичних систем повинна забезпечувати можливість постійного узгодження і взаємного коректування планів і дій постачальницьких, виробничих ланок і ланок збуту всередині підприємства.

До завдань внутрішньовиробничих логістичних систем у рамках заданої виробничої програми належать:

оперативно- календарне планування з детальним розкладом випуску готової продукції;

оперативне управління технологічними процесами виробництва;

загальний контроль якості, підтримка стандартів якості продукції та відповідного сервісу;

стратегічне та оперативне планування постачань матеріальних ресурсів;

організація внутрішньовиробничого складського господарства;

прогнозування, планування і нормування витрат матеріальних ресурсів у виробництві;

організація роботи внутрішньовиробничого технологічного транспорту;

контроль і управління запасами матеріальних ресурсів, незавершеного виробництва і готової продукції на всіх рівнях внутрішньовиробничої складської системи і у технологічному процесі виробництва;

внутрішньовиробничий фізичний розподіл матеріальних ресурсів і готової продукції;

інформаційне і технічне забезпечення процесів управління внутрішньовиробничими матеріальними потоками;

автоматизація і комп’ютерізація управління матеріальними та інформаційними потоками у виробництві.

Таким чином, завдання виробничої логістики відображають організацію управління матеріальними та інформаційними потоками не просто всередині логістичної системи, а в рамках процесу виробництва.

Логістичні системи в межах окремого підприємства можуть бути тягнучими, штовхаючими, комбінованими. Серед тягнучих заслуговують на увагу логістичні системи „Канбан” і ОПТ.

До штовхаючи належать логістичні системи ДРП, МРП, ЛРП, КАЛС.

Залежно від об’єктивних обставин на підприємстві можна застосовувати комбіновані логістичні системи. Наприклад, у першій половині робочої зміни матеріальний потік переміщується в штовхаю чому режимі („ефект доміно”), а якщо в одній з ланок виявлено збій у ритмі перероблення ресурсів, то логістичні система переходить на тягнучий режим руху матеріальних потоків.

Основні показники виробничої логістики:

витрати часу на переміщення потоку сировини, матеріалів, напівфабрикатів і незавершеного виробництва від початкового пункту( складу, цеху) до збутового складу;

витрати на логістичні операції та їх частка в собівартості промислової продукції;

рівень запасів сировини і матеріалів, незавершеного виробництва, тари, готових виробів порівняно з їх нормами і нормативами;

швидкість обертання запасів матеріальних ресурсів по окремих складах і в цілому по підприємству;

обсяг втрат сировини, матеріалів, тари, незавершеного виробництва, готових виробів порівняно з допустимими втратами ресурсів;

ступінь ризику, пов’язаного зі складуванням та внутрішньозаводським транспортуванням матеріальних ресурсів.

Взаємозв’язок системи МРП і „Канбан”.

Система „Канбан” розроблена і вперше реалізована фірмою „Тойота” (Японія) наприкінці 60- х- на початку 70- х років ХХ ст.. Згідно цієї системи кожний цех- виробник, не маючи остаточно завершеного плану - графіка постачання сировиною, матеріалами або напівфабрикатами, отримує необхідні предмети праці згідно з реальною потребою зі складу чи з попереднього за технологічним процесом цеху - постачальника. Обсяг і номенклатуру матеріалів внутрішньозаводські споживачі встановлюють самостійно і замовляють потрібні ресурси за допомогою карток.

Аналіз свідчить, що завдяки системі „Канбан” виробничі запаси на підприємствах скорочуються на 50%, збутові - на 10% при значному прискоренні обороту коштів.

Операційна система "Канбан" належить до розряду "тягнучих». Її сутність у тому, що на кожну дільницю виробництва постачається тільки така кількість деталей та вузлів, яка необхідна для своєчасного випуску готової продукції.

Засобом передачі замовлення на поставку є картки, що циркулюють на підприємстві і між ним та контрагентами. Графік виробництва має тільки збиральний конвеєр, який за допомогою карток „розкручує клубок інформації” у зворотній бік. Покупець готової продукції (і потім кожна наступна в технологічному ланцюгу дільниця) диктує асортиментну програму попередній, яка дізнається про своє завдання, коли з подальшої надходить оформлене в картці замовлення. Таким чином, оперативно - календарний план матеріального потоку формується рухом карток, забезпечуючи поставку „точно вчасно”. Необхідні матеріали і товари


Сторінки: 1 2