Будь-який обвинувальний вирок, як застосування норми права до конкретного випадку є умовиводом першої фігури. Щоб підвести частковий випадок під загальне правило, необхідно глибоко і всебічно дослідити цей випадок, дати плавильну оцінку.

Друга фігура силогізму

У другій фігурі середній термін займає місце предиката в обох засновках.

Схема:

Вона має такі правила:

Більший засновок має бути судженням загальним;

Один із засновків – судження заперечне.

Сутність другої фігури силогізму полягає в запереченні належності якого-небудь предмета або явища до то чи іншого класу предметів.

Модуси: ЕАЕ, АЕЕ, ЕІО, АОО.

У судовій практиці друга фігура є логічною формою обґрунтування складу злочину в тому чи іншому конкретному випадку, доказом неправильності кваліфікації скоєного.

Третя фігура силогізму

У третій фігурі середній термін займає місце суб’єкта в обох засновках.

Вона має таке правило: менший засновок має бути ствердним. Висновок у третій фігурі завжди частковий.

Модуси: ААІ, ЕАО, ІАІ, ОАО, АІІ, ЕІО.

Третє фігура силогізму у практиці мислення трапляється рідше, ніж перша і друга. Вона приймається для спростування загальних положень.

Четверта фігура силогізму

У четвертій фігурі середній термін займає місце предиката у більшому засновку і суб’єкта в меншому.

У четвертій фігурі діють такі правила:

Якщо більший засновок ствердний, то менший має бути загальний;

Якщо один із засновків заперечний, то більший засновок буде загальним.

Модуси: ААІ, АЕЕ, ІАІ, ЕАО, ЕІО.

Перші три фігури були відкриті і описані Аристотелем. Четверта фігура виділена через 500 років Кл.Галеном. У практиці мислення нею користуються досить рідко.

Силогізм, у котрому пропущений один із засновків чи висновків, називається скороченим силогізмом, або ентинемою.

“Ентинема” – слово грецьке, в перекладі на українську означає “в умі”, “в думках”. За способом утворення розрізняють три види ентинем:

ентинема з випущеним більшим засновком;

ентинема з випущеним меншим засновком;

ентинема з випущеним висновком.

Наприклад: “Ми громадяни України, отже, ми повинні знати українську мову”. Тут пропущений більший засновок. “Згідно із законом громадяни України повинні знати українську мову”.

Складним силогізмом або полісилогізмом називається умовивід, який складається з одного або двох силогізмів.

Полісилогізм – це ланцюг силогізмів. Висновок попереднього силогізму стає засновком наступного силогізму.

Існує два види полі силогізмів: прогресивні і регресивні.

Прогресивними силогізмами є такі полісилогізми, у котрих висновок попереднього силогізму є більшим засновком наступного. Регресивними називаються такі полісилогізми, у котрих висновок попереднього силогізму є меншим засновком наступного. У практиці мислення рідко зустрічаються повні полісилогізми.

Полісилогізм, в котрому пропущені деякі засновки, називається соритом. Сорит – грецьке слово, в перекладі означає “купа” (засновків). Є два види соритів: гокленіївський та аристотелівський.

Гокленіївський сорит здобувають із прогресивного полісилогізму, випускаючи в ньому проміжні висновки (більші засновки).

Аристотелівський – скорочена форма регресивного полі силогізму, в котрому випущені всі менші засновки. Сорит є нерідко формою міркування під час юридичної кваліфікації заподіяного. До складноскорочених умовиводів відноситься і епіхейрема. Це такий складноскорочений силогізм, у котрому засновками є ентинеми.

Література

В.Є. Жеребкін, Логіка, Харків – Київ “Основа” – “Знання”, 1998.