Частковозаперечувальними називаються судження, які за кількістю є частковими, а за якістю — заперечу-вальними. Наприклад: «Деякі угоди не є вигідними для однієї зі сторін». Схема цього судження — «Деякі S не є Р», де кванторне слово «деякі» вказує на кількість судження, а заперечувальна зв'язка «не є» - на його якість. Позначаються ці судження— О.

Особливе місце у класифікації суджень посідають виділяючі та виключаючі судження.

Кількісна характеристика суджень установлює обсяг суб'єкта, а обсяг предиката залишається невизначеним. Наприклад, у судженні «Іванов — свідок події» не можна встановити, чи є Іванов єдиним, чи одним зі свідків події.

Виділяючі судження усувають цю невизначеність: вони відображають той факт, що ознака, виражена предикатом, належить (або не належить) тільки цьому, і ніякому іншому предмету.

Виділяючі судження можуть бути одиничними, частковими та загальними Гвоздік О.І. Логічні числення: принципи побудови та застосування в юриспруденції. - К., 2003.- С.73.. Наприклад, одиничне виділяюче судження: «Тільки Іванов є свідком події» (S, і тільки S, є Р). Воно виражає знання про те, що тільки ця людина є єдиним свідком події. Суб'єкт і предикат цього судження мають однаковий обсяг.

Часткове виділяюче судження: «Деякі злочинці — рецидивісти» (деякі S, і тільки S, суть Р). Рецидивістами може бути лише певна частина злочинців. Предикат часткового виділяючого судження повністю входить в обсяг суб'єкта.

Загальне виділяюче судження: «Всі злочини, і тільки злочини,— передбачені законом суспільно небезпечні діяння» (Всі S, і тільки S, суть Р). Обсяги суб'єкта і предиката такого судження повністю збігаються.

Слова «тільки», «лише», що входять до складу речень, можуть узагалі бути відсутніми. У таких випадках встановити, що це судження є виділяючим, допомагає логічний аналіз.

Виключаючим називається судження, в якому відображається належність (або неналежність) ознаки всім предметам, за винятком певної їх частини. Положення, виражені у формі виділяючих і виключаючих суджень характеризуються точністю й визначеністю, що унеможливлює неоднозначне їх розуміння.

Усі судження, як і поняття, можна поділити на порівнювані та непорівнювані. Порівнюваними серед простих є судження, що мають однаковий суб'єкт і предикат, а відрізняються зв'язкою або квантором. Наприклад: «Всі працівники суду мають вищу освіту»; «Деякі працівники суду не мають вищої освіти». Непорівнюваними є судження, що мають різні суб'єкти або предикати. Наприклад, такі два судження: «Серед злочинців є особливо небезпечні рецидивісти»; «Серед злочинців є неповнолітні».

Основу відношень між судженнями складає їхня схожість за смислом і логічним значенням (істинністю та хибністю), через що відношення встановлюються лише між порівнюваними судженнями, себто тими, що мають загальний смисл.

2. Формалізація суджень та її значення для інтенсифікації логічного аналізу даних по справі.

Для спрощення запису, а також для формалізації операцій із судженнями їх формалізують, тобто записують у формальній формі за допомогою символів, які складають мову логіки.

До складу мови логіки висловлювань входять: алфавіт, визначення правильно побудованих (припустимих) виразів.

Алфавіт — сукупність знакових засобів, що використовуються в логічній теорії Гвоздік О.І. Логічні числення: принципи побудови та застосування в юриспруденції. - К., 2003.- С.23..

І. Алфавіт логіки висловлювань містить такі символи:

1) символи для простих висловлювань (пропозиційні змінні): р, q, r;

2) символи для логічних зв'язок:

&, — кон'юнкція (сполучник «і», «та»);

, — диз'юнкція (слабка, строга — сполучник «або», «чи»);

–– імплікація (сполучник «якщо..., то...»); —

еквіваленція (сполучник «якщо і тільки якщо..., то...»);

І — заперечення («невірно, що...»).

3) Технічні знаки (,) — ліва та права дужки, кома.

При цьому за допомогою формалізації будуються припустимі вирази, які ще називають правильно побудовані формули ППФ.

Визначення припустимих виразів, що називаються правильно побудованими формулами, або скорочено ППФ, містить три складники:

1) будь-яка пропозиційна змінна є ППФ;

2) якщо А і В — ППФ, то утворені з них за допомоги логічних сполучників формули також ППФ;

3) ніякі інші формули, крім дозволених у пунктах 1 і 2, логікою висловлювань не припускаються.

Точне значення логічних сполучників (зв'язок) визначається в логіці висловлювань за допомоги матриць, що називаються таблицями істинності. Таблиці істинності показують залежність істинного значення складних формул від значень простих формул, які входять до їхнього складу. Серед правильно побудованих формул залежно від їх істиннісного значення розрізняють тотожно-істинні, тотожно-хибні та виконувані формули Карамишева Н.В. Логіка. Підручник для студентів -правників Львів. 2000. – С.105..

Використовуючи формалізацію логіка висловлювань може будуватись як морфологічна система (алгебра) і як числення. Морфологічна система логіки висловлювань досліджує операції над висловлюваннями, що мають лише одну ознаку — істиннісне значення. У цій системі ототожнюються всі істинні висловлювання і всі хибні, абстрагуючись від їхнього змісту. Завдяки тотожностям здійснюються різноманітні перетворення висловлювань. Засобами морфологічної системи логіки висловлювань можна проводити демаркацію між тотожно-істинними формулами та формулами, що не є такими, визначати відношення логічного слідування між двома формулами, здійснювати перевірку формул на рівносильність. Складніші задачі розв'язуються засобами числень логіки висловлювань. Існують аксіоматичне і натуральне числення логіки висловлювань. В аксіоматичному побудуванні числення висловлювань доведення будь-якої формули зводиться до її виведення з установленої в цьому численні системи аксіом за допомоги правил виводу: Modus ponens і правила підстановки. У натуральному численні логіки висловлювань установлюється відношення вивідності, тобто логічного випливання певних наслідків із заданих засновків, що не є тотожно-істинними виразами, а задають лише деякі умови конкретної міркувальної ситуації.

Натуральне числення має перевагу порівняно з аксіоматичним, істотно спрощуючи пошукові ланцюги за рахунок зміни громіздких доведень