У випадку відсутності підстав до порушення кримінальної справи прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя відмовляють у порушенні кримінальної справи. Відмова у порушенні кримінальної справи також має бути обгрунтована.

Справжнє правосуддя не терпить голословності. Кожен факт, який має значення для справи, кожна обставина розглядуваного злочину мають .бути доведені і лише за умови їх доказу можуть бути взяті за основу судового вироку або ухвали. Обвинувальний вирок може бути винесений тільки за повного доведення події злочину і винності підсудного.

Необгрунтований вирок вважається незаконним. Суд в ухвалі має викласти не тільки свої висновки, а й пояснити, чому, на якій підставі він дійшов того, а не іншого висновку. За суперечності наявних у справі доказів суд не може довільно прийняти одні і відкинути інші, він має обгрунтувати, чому одні докази ним приймаються як достовірні, а інші відкидаються як неправильні. Виносячи виправдувальну ухвалу, суд має вказати, чому висунуте підсудному обвинувачення визнане неспроможним, чому відкинуто докази, на яких воно грунтувалося, чим заперечуються положення обвинувального висновку. Суд може відкинути обвинувачення і виправдати обвинувачуваного тільки назвавши підстави, через які він не визнає докази, на яких обвинувачування грунтується.

Велике значення вимозі обгрунтованості надається під час обвинувачування, віддачі під суд, під час касаційного перегляду присудів і ухвал тощо. Так, згідно зі КПК України, особа може бути притягнута як обвинувачувана тільки “якщо в наявності достатньо доказів, які вказують на здійснення злочину певною особою...”. Лише за наявністю достатніх підстав для розгляду справи у суді, суд виносить ухвалу про віддання обвинувачуваного під суд. Присуд у касаційному порядку може бути відмінений або змінений тільки на підставі, зазначеній у законі.

Дотримання вимог закону достатньої підстави має важливе значення також при оцінці показань свідка, потерпілого, обвинувачуваного, висновку експерта та інших джерел доказів. Так, «не можуть бути доказами повідомлені свідком дані, джерело яких невідоме» (ст. 68 КПК України). Вирок суду, винесений на підставі таких заяв є необгрунтований і підлягає відміні. Не може бути взяте за основу обвинувачування і визнання обвинувачуваним своєї вини, якщо воно не підтверджене сукупністю наявних у справі доказів. Так само й голослівне заперечення підсудним своєї вини не може розглядатися як доказ його безвинності.

3. Задачі

1. Дати аналіз дефініції (визначити, чи правильна вона, коли ні - то яке правило порушено): "Контрабанда - переміщення товарів через державний кордон без сплати мита".

Ця дефініція розкриває сутність поняття – контрабанда і відмежує його від інших понять.

Суб’єктом в цьому судженні є поняття “контрабанда”, предикатом – “переміщення товарів через державний кордон без сплати мита”. Зв’язка виражена тире, що замінює слово “визнається”.

Таким чином, ця дефініція є правильною.

2. Дати аналіз поділу (визначити, чи є він правильним, коли ні - то яке правило порушено): "Злочини поділяються на умисні, неумисні, тяжкі та злочини неповнолітніх".

Щоб не припускатися логічних помилок при здійсненні поділу, треба керуватися відповідними правилами.

1. Поділ понять повинен здійснюватися за однією основою.

2. Поділ повинен бути співмірним, тобто сума обсягів членів поділу має дорівнювати обсягові поділюваного поняття.

3. Члени поділу повинні виключати один одного, тобто не мати спільних елементів.

4. Поділ повинен бути безперервним (поступовим), тобто члени поділу мають бути поняттями одного порядку загальності.

Даний поділ порушує 1 правило, так як якщо злочини поділяються за принципом умисності, то вони можуть бути або умисні, або неумисні, якщо за принципом їх тяжкості, то вони можуть бути звичайними чи тяжкими, за возрастною ознакою – діяння, скоєні дорослими чи неповнолітними.

Тому цей поділ є неправильним.

3. Проаналізувати судження (визначити його вид і структуру): "Усі злочини вчиняються через необачність". Записати судження, протилежне даному.

Це просте (а значить категоричне) загальностверджувальне судження.

Його суб’єктом є поняття “злочини”, предикатом – їх властивість: “вчиняються через необачність”. За логічною модальністю це судження є достовірним, за змістом предиката – атрибутивним.

Судження, яке буде протилежне даному, можна записати так:

"Не усі злочини вчиняються через необачність".

4. Формалізувати судження: "Коли особа порушує норму, що містить кримінально-правову заборону, вона вступає у кримінально-правові відношення з державою".

Вищевикладене можна записати за допомогою імплікації: тобто якщо якась особа порушує норму, вона вступає у кримінально-правові відношення з державою: А—>В.

5. Встановити дотримання основних принципів правильного мислення у міркуванні:

Дільничний - представник міськрайоргану внутрішніх справ на обслуговуваній дільниці.

М. -дільничний.

М - представник міськрайоргану внутрішніх справ на обслуговуваній дільниці.

Перше речення є загальностверджувальним: воно визначає ознаки посади дільничого. В ньому суб’єкт є розподіленим. Так як М. входить до числа дільничих, то він теж представник міськрайоргану внутрішніх справ на обслуговуваній дільниці.

Таким чином, це міркування є правильним.

6. За допомогою таблиць істинності визначити, че е логічним законом така формула: (А V В) (В V А) = А В .

Подуємо таблицю істинності:

№ п/п | А | В | А V В | В