У процесі багатовікової діяльності люди спостерігають стійку повторюваність багатьох явищ. У даній основі виникають узагальнення, що використовуються для пояснення що наступили, і пророкування майбутніх подій і явищ. Такого роду узагальнення бувають зв'язані зі спостереженнями над погодою, впливом ціни на якість, попиту на пропозицію. Логічний механізм більшості таких узагальнень — популярна індукція. Її іноді, називають індукцією через просте перерахування.

Повторюваність ознак у багатьох випадках дійсно відбиває загальні властивості явищ. Без таких найпростіших узагальнень неможливий жоден вид трудової діяльності, будь те удосконалювання знарядь праці, розвиток мореплавання, успішне ведення землеробства, контакти між людьми в соціальному середовищі.

Популярна індукція визначає перші кроки й у розвитку наукових знань. Будь-яка наука починає з емпіричного дослідження — спостереження над відповідними об'єктами з метою їхнього опису, класифікації, виявлення стійких зв'язків, відносин і залежностей. Перші узагальнення в науці зобов'язані найпростішим індуктивним висновкам шляхом простого перерахування повторюваних ознак. Вони виконують важливу евристичну функцію первісних припущень, здогадів і гіпотетичних пояснень, що мають потребу в подальшій перевірці й уточненні.

Чистий перечислівник узагальнення виникає вже на рівні пристосувально-рефлекторних реакцій тварин, коли повторювані роздратування підкріплюють умовний рефлекс. На рівні людської свідомості повторювальна ознака в однорідних явищах не просто породжує рефлекс чи психологічне почуття чекання, а наводить на думку про те, що повторюваність — результат не чисто випадкового збігу обставин, а прояв якихось невиявлених залежностей.

В умовах, коли досліджуються лише деякі представники класу, не виключається можливість помилкового узагальнення. Прикладом цьому може служити одержане за допомогою популярної індукції і довгий час узагальнення, що існувало в Європі, наприклад, «Усі лебеді білі». Воно будувалося на основі численних спостережень при відсутності суперечних випадків. Після того як висадилися в Австралії в XVII в. європейці знайшли чорних лебедів, генералізація виявилася спростованою.

Помилкові висновки про висновки популярної індукції можуть з'явитися через недотримання вимог про облік суперечних випадків, що роблять узагальнення неспроможними.

Наукова індукція

Науковою індукцією називають умовивід, у якому узагальнення будується шляхом добору необхідних і виключення випадкових обставин.

У залежності від способів дослідження розрізняють: (1) індукцію методом добору (селекції) і (2) індукцію методом виключення (елімінації).

Індукція методом добору

Індукція методом добору, чи селективна індукція, — це умовивід, у якому висновок про приналежність ознаки класу (безлічі) ґрунтується на знанні про зразок (підмножині), отриманому методичним добором явищ з різних частин цього класу.

Поняття розмаїтість умов спостереження виявляється дуже різним для конкретних видів безлічей. В одному випадку воно приймає характер просторової видовідмінності, в іншому — тимчасової, у третьому — функціональної, у четвертому — змішаної.

Прикладом індукції методом добору може служити наступне міркування про знання учнів по логіці. Так, вибравши чотири студенти з задніх рядів з 25 учнів у цій групі, можна відзначити, що не в одного з них яких або знань не виявлено. Якщо на цій основі зробити узагальнення, що вся група не має ніякі знання по логіці, то очевидно, що така популярна індукція дасть малоймовірний висновок.

Інша справа, якщо вибір тієї ж кількості студентів буде зроблений не з задніх парт, а з урахуванням різного місцезнаходження і наявності розумного обличчя. Якщо обрані студентки з першої й останньої парти, з окулярами і без, виходить, можна з великою імовірністю припустити, що вся група має великі пізнання такого найцікавішого предмета, як логіка.

Достовірний висновок у даному випадку навряд чи буде обґрунтованим, оскільки не виключається можливість незнання предмета в студентів, що безпосередньо не опитувались.

Індукція методом виключення

Індукція методом виключення, чи елімінована індукція, — це система умовиводів, у якій висновки про причини досліджуваних явищ будуються шляхом виявлення підтверджуючих обставин і виключення обставин, що не задовольняють властивостям причинного зв'язку.

Пізнавальна роль елімінованої індукції — аналіз причинних зв'язків. Причинною називають такий зв'язок між двома явищами, коли одна з них — причина — випереджає і викликає інше — дію. Найважливішими властивостями причинного зв'язку, що визначають методичність елимінованої індукції, виступають такі її характеристики, як: (1) загальність, (2) послідовність у часі, (3) необхідність і (4) однозначність.

(1) Загальність причинного зв'язку означає, що у світі не існує безпричинних явищ. Кожне явище має свою причину, що може бути раніш чи пізніше виявлена в процесі дослідження.

(2) Послідовність у часі означає, що причина завжди передує дії. В одних випадках дія настає слідом за причиною миттєво, у лічені частки секунди. Наприклад, постріл з вогнепальної зброї відбувається негайно ж, як тільки відбудеться запалення капсуля в патроні. В інших випадках причина викликає дію через більш тривалий проміжок часу. Наприклад, попит на продукцію може змінити ціну на неї через кілька годин, чи днів, місяців у залежності від обсягу попиту й еластичності пропозиції. У соціальній сфері причинні зв'язки можуть здійснюватися протягом багатьох місяців і років, у геології — протягом століть і тисячоріч.

Оскільки причина завжди передує дії, то з багатьох обставин у процесі індуктивного дослідження відбирають лише такі, котрі проявилися раніш цікавлячої нас дії, і виключають з розгляду (елімінують) виниклі одночасно з ним і з'явилися після його.

Послідовність у часі — необхідна умова причинного зв'язку, але саме по собі воно недостатньо для виявлення дійсної причини. Визнання цієї умови достатнім