КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З дисципліни „Релігієзнавство”

На тему: „Виникнення та історичний розвиток буддизму”

ПЛАН

Вступ

Коли і де зародився буддизм

Будда реальний і Будда з легенд

Вчення Будди

Перші кроки майбутньої світової релігії

Від розквіту до занепаду

Національні форми буддизму

Буддизм на Заході

Історія поширення буддизму в Тибету

Висновки

Перелік використаної літератури

ВСТУП

Буддизм - найдавніша зі світових релігій, що одержала назву від імені, а точніше від почесного титулу, її засновника Будди, що означає “Прояснений”. Будда Шакьямуни (Мудрець із племені шакьев) жив в Індії в V-IV вв. до н.е. Інші світові релігії - християнство й іслам - з'явилися пізніше (християнство - п'ять, іслам - 12 століть потому).За два з половиною тисячоріччя свого існування буддизм створив і розвив не тільки релігійні представлення, культ, філософію, але і культуру, літературу, мистецтво, систему утворення - іншими словами, цілу цивілізацію.

Буддизм увібрав у себе безліч різноманітних традицій народів тих країн, що потрапили в сферу його впливу, а також визначив спосіб життя і думки мільйонів людей цих країн. Більшість прихильників буддизму живуть зараз у Південній, Південно-Східній, Центральній і Східній Азії: Шрі-Ланці, Індії, Китаєві, Монголії, Кореї, В'єтнаму, Японії, Камбоджі, Мьянме (колишня Бірма), Таїланду і Лаосу. У Росії буддизм традиційно сповідають буряти, калмики і тувинці.

1. КОЛИ І ДЕ ЗАРОДИВСЯ БУДДИЗМ

Самі буддисти ведуть відлік часу існування своєї релігії від кончини Будди, однак серед них немає думки про роки його життя. Відповідно до традиції найбільш старої буддійської школи - тхеравади, Будда жив з 624 по 544 р. до н.е. Відповідно до цієї дати в 1956 р. відзначалося 2500-річчя буддизму. За науковою версією, що приймає в увагу грецькі свідчення про дату коронації знаменитого індійського царя Ашоки, час життя основоположника буддизму - з 566 по 486 р. до н.е. У деяких напрямках буддизму дотримують більш пізніх дат: 488-368 р. до н. э. У даний час дослідники переглядають дати правління Ашоки й у зв'язку з цим дати життя Будди.

Батьківщина буддизму - Індія (точніше, долина Ганги - одна з найбільше економічно розвитих частин країни). Самою впливовою релігією Древньої Індії був брахманізм. Його культова практика складалася з жертвоприносин численним богам і складним ритуалам, що супроводжували практично будь-яку подію. Суспільство поділялося на варни (стану): брахманів (вищий стан духовних наставників і жреців), кшатриїв (воїнів), вайшьїв (торговців) і шудр (обслуживавших всі інші стани). Буддизм із моменту свого виникнення заперечував дієвість жертвоприносини і не приймав розподіл на варни, розглядаючи суспільство як складається з двох категорій: вищої, куди входили брахмани, кшатрии і гахапати (домохазяїни - люди, що володіли земельною й іншою власністю), і нижчої - вона включала людей, що обслуговували пануючі шари.

На території Індії в VI-III вв. до н.е. існувала безліч невеликих держав. У північно-східній Індії, де проходила діяльність Будди, них було 16. По своєму суспільно-політичному пристрої це минулого або племінні республіки, або монархії. Вони ворогували між собою, захоплювали території один одного, і вже до кінця життя Будди багато хто з них були поглинені державами, що набирали міць, Магадха і Кошала.

У ті часи з'явилася безліч аскетів - людей, що не мають власності і живучою милостинею. Саме серед аскетів-пустельників і зароджувалися нові релігії - буддизм, джайнізм і інші вчення, що не визнавали ритуалів брахманів, що бачили зміст не в прихильності до речей, місцю, людям, а в зосередженні цілком на внутрішнім житті людини. Не випадково представників цих нових навчань називали шраманами (“шрамана” означає “здійснююче духовне зусилля”).

Буддизм уперше звернувся до людини не як до представника якого-небудь стану, клану, племені або визначеної статі, а як до особистості (у відмінності послідовників брахманізму Будди вважав, що жінки нарівні з чоловіками здатні досягти вищої духовної досконалості). Для буддизму в людині важливі були тільки особисті заслуги. Так, словом “брахман” Будда називає будь-якої шляхетної і мудрої людини незалежно від його походження. От що говориться з цього приводу в одному з класичних творів раннього буддизму - “Дхаммападе”:

“Я не називаю людину брахманом тільки за його народження або за його матір. Я називаю брахманом того, хто вільний від прихильності і позбавлений благ.

Я називаю брахманом того, хто отрешился від світу і скинув ношу, хто навіть у цьому світі знає знищення свого страждання.

Я називаю брахманом того, хто серед схвильованих залишається не схвильованим, серед піднімаючий ціпок - спокійним, серед прив'язаних до світу - вільним від прихильності.”

2. БУДДА РЕАЛЬНИЙ І БУДДА З ЛЕГЕНД.

У біографії Будди відбита доля реальної людини в обрамленні міфів і легенд, згодом майже що цілком відтіснили історичну фігуру засновника буддизму.

Більш 25 століть назад в одній з маленьких держав на північному сході Індії в царя Шуддходане і його дружини Майї після довгого чекання народився син Сиддхартха. Його родове ім'я було Гаутама. Принц жив у розкоші, не відаючи турбот, згодом завів родину і, напевно, перемінив би на троні свого батька, якби доля не розпорядилася інакше.

Довідавшись про те, що на світі існують хвороби, старість і смерть, принц вирішив збавить людей від страждань і відправився на пошуки рецепта загального щастя. Непростим виявився цей шлях, але зате він увінчався успіхом. У місцевості Гаю (вона і