У віці 80 років Будда помер. Але учні і після смерті Вчителя продовжували проповідувати його вчення по всій Індії. Вони створювали чернечі громади, де це вчення зберігалося і розвивалося. Такі факти реальної біографії Будди - людини, що стали засновником нової релігії.

Міфологічні життєписи набагато складніше. Відповідно до легенд, майбутній Будда перероджувався в цілому 550 разів (83 рази був святим, 58 - царем, 24 - ченцем, 18 - мавпою, 13 - торговцем, 12 - куркою, 8 - гусаком, 6 - слоном; крім того, рибою, пацюком, теслею, ковалем, жабою, зайцем і т.п.). Так було, поки боги не вирішили, що прийшло йому час, народившись у вигляді людини врятувати світ, що потонув у мороці неведення. Народження Будди в родині кшатрія було його останнім народженням.

Для вищого я ведення народився,

Для блага світу - востаннє.

Саме тому його назвали Сиддхартха (Той, хто досяг цілі). У момент народження Будди квіти падали, грала прекрасна музика, а з невідомого джерела виходило незвичайне сяйво.

Хлопчик народився з тридцятьма двома ознаками “великого мужа” (золотава шкіра, знак колеса на ступні, широкі п'яти, світле коло волосся меж брів, довгі пальці рук, довгі мочки ушей і т.п.). Мандрівний аскет-астролог пророчив, що його чекає велике майбутнє в одній із двох сфер: або він стане могутнім правителем (чакравартином), здатним установити праведний порядок на землі. Мати Майя не приймала участі у вихованні сина - вона померла незабаром після його народження. Хлопчика виростила тітка. Батько Шуддходана бажав, щоб син пішов по першому з передвіщених йому шляхів. Однак аскет Асита Поділа напророкував друге.

Принц ріс в обстановці розкоші і благополуччя. Батько зробив усе можливе, щоб пророкування не збулося: оточив свого сина чудесними речами, красивими безтурботними людьми, створив атмосферу вічного свята, щоб він ніколи не довідався про прикрості цього світу. Сиддхартха виріс, у 16 років женився, у нього народився син Рахула. Але зусилля батька виявилися даремними. За допомогою свого слуги принцові удалося таємно 3 рази вибратися з палацу. У перший зустрів хворого і зрозумів, що краса не вічна й у світі є недуги, що спотворюють людини. В другий раз він побачив старого і зрозумів, що молодість не вічна. Утретє він спостерігав похоронну процесію, що показала йому недовговічність людського життя. По деяких версіях, він зустрів ще і пустельника, що навело його на думку про можливості перебороти страждання цього світу, ведучи відокремлений і споглядальний спосіб життя.

Коли принц зважився на велике зречення йому виповнилося 29 років. Залишивши палац, родину Сиддхартха став бродячим пустельником (шраманом). Він швидко опанував самою складною аскетичною практикою - контролем подиху, почуттів, умінням переносити голод, жару і холод, входити в транс... Однак його не залишало почуття незадоволеності.

Після 6 років аскетичної практики і чергової невдалої спроби досягти вищого прозріння він переконався, що шлях самокатування не приведе до істини. Тоді, відновивши сили, він знайшов відокремлене місце на березі ріки, сіл під дерево і занурився в споглядання. Перед внутрішнім поглядом Сиддхартхи пройшли його власні минулі життя, минуле, майбутнє і дійсне життя всіх живих істот, а потім відкривалася вища істина - Дхарма. З цього моменту він і став Буддою - Проясненим, або Пробудженим, - і прийняв рішення учити Дхарме всіх людей, що шукають істини, незалежно від їхнього походження, станової приналежності, мови, статі, віку, характеру, темпераменту і розумових здібностей.

Свій шлях Будда назвав “серединним”, оскільки він лежав між звичайним почуттєвим життям і аскетичною практикою, минаючи крайності того й іншого. 45 років Будда провів, поширюючи своє вчення в Індії.

Незадовго до смерті Будда повідомив своєму улюбленому учневі Ананде, що міг би продовжити своє життя на ціле століття, і потім Ананда гірко шкодував, що не догадався попросити його про це. Причиною смерті Будди послужила трапеза в бідного коваля Чунди, під час якої Будда, знаючи, що бідняк збирається пригощати своїх гостей несвіжим м'ясом, попросив віддати все м'ясо йому. Не бажаючи, щоб постраждали супутники, Будда з'їв його. Перед смертю Будда сказав улюбленому учневі: “Ти, вірно, думаєш, Ананда: “Змовкло слово Пана, немає в нас більше Вчителі !”. Ні, не так вам належить думати. Нехай Дхарма і Виная, що я виголосив і яким наставив вас, будуть вашим учителем, після того як не стане мене” (“Сутра великої кончини”). Умер Будда в містечку Кушинагара, і його тіло було за звичаєм кремовано, а порох розділений між вісьма послідовниками, шість з яких представляли різні громади. Його порох поховали у восьми різних місцях, і згодом над цими похованнями були споруджені меморіальні надгробки - ступи. Відповідно до легенди один з учнів витяг з похоронного багаття зуб Будди, що став головною реліквією буддистів. Нині він знаходиться в храмі в місті