УЧИТЕЛЬ ? БОГ ? АБО...Смерть, або як вважають буддисти, звільнення - нірвана, Будди стала початком відліку часу існування буддизму як релігії.

Безсумнівно, що Будда - Учитель, тому що він не тільки відкрив Шлях, але ще й учив, як треба по ньому йти. Складніше відповісти на запитання, чи Бог Будда, тому що буддисти заперечують саме поняття божества. Однак Будді властиві такі якості, як усемогутність, здатність діяти чудеса, приймати різний вигляд, впливати на хід подій і в тутешньому світі, і в інший світах. Це ті самі якості, який наділені боги, у всякому разі так вважають люди, що сповідають різні релігії.

3. ВЧЕННЯ БУДДИ.

Як і інші релігії, буддизм обіцяє людям рятування від самих тяжких сторін людського існування - страждань, негод, пристрастей, страху смерті. Однак, не визнаючи безсмертя душі, не вважаючи її чимось вічним і незмінним, буддизм не бачить змісту в прагненні до вічного життя на небесах, оскільки вічне життя з погляду буддизму - це лише нескінченна низка перевтілень, зміна тілесних оболонок. У буддизмі для її позначення прийнятий термін “сансара”.

Буддизм учить, що сутність людини незмінна; під впливом його вчинків міняється лише буття людини і сприйняття світу. Надходячи погано, він пожинає хвороби, бідність, приниження. Надходячи добре, укушає радість і умиротворення. Такий закон карми, що визначає доля людини й у цьому житті, і в майбутніх перевтіленнях.

Цей закон складає механізм сансари, що називається бхавачакра - “колесо життя”. Бхавачакра складається з 12 нидан (ланок): неведення (авидья) обумовлює кармические імпульси (санскари); вони формують свідомість (виджняна); свідомість визначає характер нама-рупи - фізичного і психологічного вигляду людини; нама-рупа сприяє формуванню шести почуттів (аятана)- зору, слуху, дотику, нюху, відчуття смаку і сприймаючого розуму. Сприйняття (спарша) навколишнього світу породжує саме почуття (ведана), а потім бажання (тришна), що у свою чергу породжує прихильність (упадана) до того , що почуває і про що мислить людину. Прихильність приводить до ходіння в існування (бхава), наслідком чого є народження (джати). А всяке народження неминуче спричиняє старість і смерть.

Такий цикл існування у світі сансари: кожна думка, кожне слово і справа залишають свій кармический слід, що приводить людини до наступного втілення. Ціль буддиста - жити так, щоб залишати якнайменше кармических слідів. Це значить, що його поводження не повинне залежати від бажань і прихильності до об'єктів бажань.

“Я усі победил, я усіх знаю. Я відмовився від усього, зі знищенням бажань я став вільним. Учачи в самого себе, кого я назву вчителем?” Так сказано в “Дхаммападе”.

Вищу мету релігійного життя буддизм бачить у звільненні від карми і виході з кола сансари. В індуїзмі стан людини, що досягло звільнення, називається мокшею, а в буддизмі - нірваною. Нірвана - це спокій, мудрість і блаженство, угасання життєвого вогню, а разом з ним і значної частини емоцій, бажань, пристрастей - усього того, що складає життя звичайної людини. І все-таки це не смерть, а життя зробленого, вільного духу.

ВСЕСВІТ І ЙОГО УСТОРОЙСТВО.

На відміну від інших світових релігій кількість світів у буддизмі практично нескінченно. Буддійські тексти говорять, що їхній більше, ніж краплі в океані і піщин у Гангу. У кожнім зі світів є свої суша, океан, повітря, безліч небес, де живуть боги, і ступіней пекла, населених демонами, парфумами злих предків - претами й ін. У центрі світу коштує величезна гора Міру, оточена сьома гірськими хребтами. На вершині гори розташоване “небо 33 богів”, очолюваних богом Шакрой. Ще вище, у повітряних палацах, знаходяться небеса трьох сфер. Боги, люди та інші істоти, що діють винятково заради задоволення власних бажань, живуть у камадхату - “сфері бажання”, розділеної на 11 рівнів. У сфері рупадхату - “світу форми” - на 16 рівнях розташовані 16 небес Брахми (верховного бога брахманізму). Над нею міститься арупадхату - “світ не форми”, що включає чотири вищих небеса Брахми. Усі боги, що населяють три сфери, підлеглі законові карми і тому, коли їхні заслуги вичерпуються, можуть утратити свою божественну природу в наступних утіленнях. Перебування у вигляді бога таке ж тимчасове, як і у всякому іншому.

Однак, відповідно до самої древньої космологічної схеми, існують три головних рівні - мир Брахми (брахмалока), світ богів і напівбогів (девалока) і світ бога Мари, що уособлює смерть і різні спокуси, яким піддається людина.

Світи не вічні. Кожний з них виникає, розвивається і руйнується протягом однієї махакальпи; її тривалість - мільярди земного років. Вона у свою чергу поділяється на чотири періоди (кальпи). По закінченню махакальпи світобудова не знищується цілком. Тільки ті істоти, що досягли просвітління, переселяються у світ Брахми, на небеса Абхассараю. Коли на землі знову створюються умови для життя, вони народжуються тут у відповідності зі своїми колишніми заслугами. Однак не всяка кальпа стає щасливої, а лише та, у якій з'являється Будда. Буддійські тексти називають шість Будд, що жили у світі людей до Шакьямуни: Вишвабха, Випашьин, Шикхин, Кракучханда, Канакамуни, Кашьяпа. Однак найбільш популярний серед буддистів Майтрейя - Будда, приходу якого очікують у майбутньому.

4. ПЕРШІ КРОКИ МАЙБУТНЬОЇ СВІТОВОЇ РЕЛІГІЇ

По переказі, через рік після смерті Будди його послідовники зібралися разом, щоб записати