практикуючий слід отрешиться від усього мирського, добровільно піддати себе ув'язненню в гірській печері, де і проводити увесь час у медитаціях, у спогляданні йидама. Оскільки всі речі по своїй природі “порожні”, гарні або погані тільки в залежності від нашої свідомості, то в принципі все рівно, чи піднести божеству воду в золотій чаші або кров у чаші з черепа, пахощі або щось дурно пахне. Але “червоні” секти віддають перевагу друге, тому що зовнішня краса підношень підсилює прихильність до світу, зовнішня ж їхня безобразність відвертає помисли від світу і спрямовує до Просвітління, Описаний вище ритуал чод (приношення свого тіла в жертву парфумам) особливо практикується саме в “червоних” сектах.
Доктрина “прямого шляху “дає можливість досягти Просвітління в нинішнім житті. Самим яскравим прикладом служить особистість великого пустельника і поета Миларепи (1052-1135). У молодості він убив з помсти декілька десятків чоловік, обрушивши на них бонские чари, але потім став буддійським ченцем. Миларепа проводив зими в печерах, нічим не обігріваючи, багато місяців жив майже без їжі, осягаючи істину. Свої духовні переживання він виливав у прекрасній поетичній формі.
Однак нерідко прості ченці прикривали доктриною “прямого шляху” власну розбещеність, і тому виникла необхідність обмежити надмірне захоплення магією, відновити чернечу дисципліну. Ці реформи провів у середині XI в. великий філософ Атиша (982-1054). Атишу вважали втіленням бодхисаттви мудрості Манджушри, вірили, що йому покровительствует Біла Тара. У створеній їм секті кадампа воскрешали звичаї ранньої громади, простота життя (Атиша не допускав у монастирях приватної власності) і сувора дисципліна. Колір одягу ченців був жовтим, як колись в учнів Будди.
З Атишей прийшла в Тибет з Індії філософська система калачакра (“колесо часу”), що поєднує в собі таємне містичне вчення й астрологію (саме до калачакре відносяться 12-літній і 60-літній цикли східного календаря).
Вчення калачакри також пропонує відповідь на питання про природу часу, даючи представлення про світові періоди (кальпах) і їхніх етапах - руйнуванні попереднього світу; “порожнечі”(такому існуванні всесвіту, де немає нічого виявленого); підставі нового світу і, нарешті, про завершальний етап - коли у світ приходять будди. Ця картина круговороту часу відбиває й у малих тимчасових циклах, і в житті людини.
Вважається, що вчення калачакри було викладено Буддою паную легендарної країни Шамболи Сучандре, і з цієї країни потому півтори тисячі років воно прийшло до людей..
РЕФОРМИ ЦЗОНХАВИ
Релігійні реформи Атиши були продовжені Цзонхавой (1357-1419), найбільшим діячем тибетського буддизму, називаним тибетцями - його послідовниками - “третім Буддою” і “Великою Коштовністю”. Він відомий як засновник ламаїзму. Цзонхавой була заснована школа гелукпа (“школа чесноти”). Сам Цзонхава вважав себе не стільки реформатором, скільки реставратором споконвічного буддизму. Основні ідеї його творів - розвиток поглядів попередників.
Цзонхава удосконалив викладене ще Атишей розподіл людей по їхній здатності сприймати Вчення на три категорії. З вченням про три категорії людей тісно зв'язане і представлення про три напрямки буддизму (хинаяне, махаяне, ваджраяне) як про три ступіні на шляху до Просвітління. Спочатку людина йде шляхом хинаяни, тобто чернечої дисципліни, а також вивчає основи філософії; потім він усвідомлює, що індивідуальний порятунок неможливий, і дає обітниця бодхиссатви, одночасно осягаючи філософію махаяни. Для досягнення мети - порятунку людей - він прибігає до тантрическому вчення і медитацій ваджраяни.
Лама (“найвищий”) - духовний вчитель і наставник для тих, хто прагне осягти філософію і містичну практику. Тим же, хто далекий від Вчення (а таких серед тибетців більшість), вона своїми молитвами забезпечує благе переродження. Тому для простої людини шанування лами - основна умова наближення до Просвітління. Висока роль наставника у світогляді школи гелукпа привела до того, що вчення Цзонхави західні дослідники стали називати ламаїзмом.
В даний час тибетську форму буддизму сповідають монголи, буряти, калмики, тувинці. Багато її послідовників мається в Європі і США.
Популярність вчення Цзонхави серед народу порозумівається тим, що Цзонхава проголошував порятунок реально досяжним і для простої людини, що змушена годувати родину і не має часу і сил займатися філософією. Шляхом до порятунку є опора на ламу.
ДАЛАЙ-ЛАМИ
Гедун-дуб (1391-1474), племінник Цзонхави, спустя сторіччя після смерті був проголошений I Далай-ламою. Титул “далай-лама” (“океан премудрості”) носили з кінця VI в. правителі Тибету, що одночасно очолювали і церква , і держава.
Кожен далай-лама незадовго до своєї смерті залишає повідомлення - де варто шукати його нове втілення. Перед тим як розшукувати нового главу Тибету, вищі лами звертаються до астрологів, і ті називають місце і терміни наступного втілення Авалокитешвари. Дитини довідаються по багатьом прикметам: незвичайним подіям при народженні, дивному поводженню в дитинстві і т.п. Ланцюг пошуків завершується своєрідним іспитом - дитина повинна з великої кількості речей вибрати “свої”, тобто ті, що належали попередньому далай-ламі.
Уперше титул і влада одержав III Далай-лама, двоє попередніх були проголошені далай-ламами посмертно. При V Далай-ламі (Хіів.) Тибет досяг свого розквіту: були вигнані загарбники, країна об'єдналася, процвітали науки і мистецтва. Але згодом Тибет став не в змозі бороти з зовнішніми ворогами. XII Далай-лама, а потім і нинішній , XIV Далай-лама були змушені емігрувати в результаті вторгнень англійців і китайців. Буддисти усього світу моляться про повернення Далай-лами в столицю Тибету Лхасу, у його палац Поталу.
Ієрархія ламаїстського духівництва в загальному