Християнські свята

Маслосвяття або соборування, — помазання хворого освяченою олією — єлеєм. Згідно з вченням православної церкви, маслосвяття зцілює немощі духовні й тілесні — ті, які є наслідком гріхів. В православ'ї маслосвяття здійснюється над особами старше 7 років, які хворіють тілесними або душевними хворобами (відчай, скорбота то-що).

Таїнство маслосвяття в православній церкві спочатку здійснювалося сімома священиками. Вони запалювали свічки, читали сім молитов про одужання хворого, сім по-слань апостолів, сім віршів з Євангелія, потім сім раз зма-зували єлеєм хворого. Тепер цей обряд здійснює один священик, але, як і раніше, збереглися сім прохань за хво-рого, сім молитов і т. п.

Церковні свята своїми назвами зобов'язані дванадцяти місяцям року і належать до так званих великих свят, які православна церква відзначає урочистими бого-служіннями.

Свято Різдво Христове православна церква відносить до числа своїх «двонадесятих свят». Це одне з основних свят християнства. Своїм походженням воно зобов'язане євангельським міфам про дивне народження Іісуса Хри-ста — сина божого і водночас людини.

Міф про народження Христа своїми джерелами сягає у первісні культові дії. У Стародавньому Єгипті, наприк-лад, 6 січня святкували день народження бога води, рос-линності, володаря потойбічного світу — Осіріса, а 25 грудня — день народження стародавнього іранського бо-га — Мітри. Утверджуючись в різних країнах, свято Різдво Христове вбирало в себе інші обряди і звичаї інших релігій, а також народних свят, набуваючи особливих рис, що відповідали християнським догмам.

До Київської Русі свято прийшло разом з християнством у X ст. і злилося з зимовим старослов'янським святом — святками.

Головне значення в догматичному змісті цього свята церква відводить вченню про народження Іісуса Христа, який з'явився для того щоб взяти на себе людські гріхи і вказати шлях до порятунку.

Хрещення Господнє. Це свято — одне з головних у християнстві. В писаннях, присвячених святу Хрещення, теологи зазначають, що воно було проголошене в пам'ять історичної події — хрещення Іісуса Христа в річці Іордан. Ця подія описується в Євангеліях. На ранній стадії роз-витку християнство взагалі не знало обряду хрещення. Про це свідчить те, що в ранній християнській літературі немає жодних згадок про цей обряд. Він запозичений хри-стиянством з стародавніх культів. Окропления водою існувало в багатьох дохристиянських релігіях. Одухотво-ряючи явища природи, наші далекі пращури одухотворя-ли й воду — важливе джерело життя людини. Вода вгамовувала спрагу, забезпечувала родючість полів.

У дохристиянських культах важливого значення на-давалося обряду «очищення» людини від будь-якої «сквер-ни», «нечисті» за допомогою води. Згідно з стародавніми віруваннями, вода мала очищувальну силу, вона очищала людей від нечистої сили, злих духів, що могли зашкодити людині. Звідси й звичай окроплювати водою новонарод-жених.

Про здійснення хрещення вперше згадується в христи-янській літературі кінця І — початку II ст. Однак остаточ-но хрещення закріпилося лише у другій половині II ст. Тоді ж виникло і свято Хрещення, пов'язане з хрещенням Іісуса Христа в Іордані.

Свято Хрещення завжди було дуже урочистим. Голо-вний його обряд — освячення води, її святили в церкві та ополонках. До ополонки рушав хресний хід, в якому бра-ли участь духовенство, місцева знать, віруючі, відправляли урочисті молебни. Освячення води в храмах та ополонках відбувається і в наші дні.

Свято Хрещення має і другу назву — «богоявления». Воно проголошене, за словами церковників, як вшануван-ня дивних подій. Нібито під час хрещення Іісуса Христа в Іордані «Бог-отець» засвідчував з неба, і «Бог-дух святий» зійшов у вигляді «голуба».

Стрітення. Це слово присвячене міфічному представ-ленню батьками Іісуса Христа свого немовляти богові. Зустріч відбулася у єрусалимському храмі на сороковий день після народження Христа.

Впроваджуючи свято Стрітення, християнська церква намагалася відволікти народ від стародавніх культів. Рим-ляни в лютому святкували «очищення», покаяння, дотри-мувалися посту, вважаючи, що перед початком весняних польових робіт необхідно «очиститися від гріхів» і нечи-стої сили відповідними жертвоприношеннями духам і бо-гам. Головний очисний обряд цього свята припадає на 2 лютого, коли люди на чолі з жрецями, озброївшись факе-лами, виганяли з домівок злих духів зимових холодів і хвороб. Саме 2 (15) лютого християнська церква і заснува-ла свято Стрітення Господнє, відрахувавши від різдва Христова (25 грудня) 40 днів, необхідних для «очищення» Марії.

Прихильниками православ'я це свято тривалий час не визнавалося. Тільки поступово, шляхом утвердження релігійних уявлень, православна церква спромоглася над-ати Стрітенню значення свята очищення. Його почали урочисто святкувати, супроводжуючи обов'язковим в цей день хресним ходом. На Русі це свято утвердилося голо-вним чином як церковне, у побуті воно посідало незначне місце. В народній свідомості стрітення знаменувало кінець зими і початок весни. В народі говорили: «На стрітення со-нце — на літо, а зима — на мороз»; «Зима з літом зустрічаються».

Вхід Господній в Єрусалим. Це свято має дві назви: 1) офіційно-церковну — вхід Господній в Єрусалим; 2) побу-тову — вербна неділя.

Вербна неділя — це переддень так званої страсної неділі, яка присвячується «згадкам про страждання Хри-ста». Свято безпосередньо примикає до пасхи і не має постійної календарної дати. В православ'ї воно належить до «двонадесятих свят». В основу свята покладено оповідку про вхід Іісуса Христа зі своїми учнями до Єрусалиму, куди він ішов на страждання і смерть. Похід супроводжувався творінням чудес. За день до входу в Єрусалим, у суботу, Іісус здійснив одне з найбільших див — оживив Лазаря, а в неділю в'їхав до Єрусалиму. Народ радісно зустрічав його кидаючи перед сином божим пальмові