релігії пов’язана з уявленнями про надприродні кровні зв’язки роду чи племені з певним видом тварин або рослин. Класичною країною тотемізму є Австралія (тотеми: страус ему, кенгуру, дика собака, змія, ящерка, літаюча миша; у центральній Австралії тотеми: дощ, сонце, гарячий вітер). У жодного з інших народів Землі тотемізм не досягає такого розвитку, як у народів Австралії. На тварину – тотем племені переносилися релігійні почуття, вірування, обряди, обумовлені не надприродними особливостям, але загально громадськими відношеннями. У тотемізмі відбилося почуття зв’язку людей з певною територією. Сліди тотемізму вбачаються також у релігіях класових суспільств: Кетцалькоатль у ацтеків, Віракоча в Перу. В японському синтоїзмі пережитками тотемів було шанування лисиці, мавпи, черепах, змії; в Індії – корови. Особливо яскраво тотемізм виявився в релігії єгиптян (крокодил, скарабей, кішка). У давньогрецькій релігії наслідки тотемізму збереглися у міфах про Європу; у римлян – у легенді про вовчицю, яка викормила Ромула і Рема.
Табу (полінезійськ. мова – «особливо виділений, відзначений») є системою специфічних заборон. Класичною країною табу є Полінезія. Система заборон охоплювала і замінювала все те, що у суспільстві забезпечується мораллю, релігією та правом. Їхня величезна кількість є незрозумілою, тому їх єдине пояснення знаходиться на рівні віри. Деякі звичаї, наприклад, екзогамія (заборона шлюбів між особами одного роду) пояснюються біологічними чинниками, отримує соціальну санкцію і стає нормою суспільної моралі. А мораль в умовах докласового суспільства отримує релігійне освячення. В основі однієї з 10 заповідей (першої редакції) в іудаїзмі «Не вари козлятка у молоці його матері» знаходиться давня заборона на одночасне вживання молока та м’яса. За віруваннями деяких африканських племен це могло спричинити шкоди корові та стаду.
Магія (гр. «ворожба, чаклунство») – віра в існування надприродних засобів впливу на природу або людину. Ця сукупність уявлень і обрядів, в основі яких знаходиться віра у таємничі сили, за допомогою яких шляхом певних символічних дій можливо мати вплив на людей, предмети, хід подій у потрібному людині спрямуванні. Магія поділяється на окремі види, залежно від мети, що ставиться перед обрядами: лікувальна, шкідницька, військова, промислова, охоронна, метеорологічна. Вперше увагу на магію звернув англійський етнограф Джеймс Джордж Фрезер («Золота гілка», «Фольклор у Старому Заповіті»), на думку якого магія була своєрідною формою «примітивної науки». Любовна магія (висовування язика, кидання камінців у Меланезії).
Фетишизм (порт. «чаклунний») полягає в наділенні деяких предметів неживої природи чуттєвими і надчуттєвими якостями. Фетишистські уявлення перейшли у розвинені релігії (ікони, амулети).
Анімізм (лат. «душа») – одне з розповсюджених вірувань первісної людини. Вперше уведений до науки англійським етнографом Едуардом Тайлором у праці «Первісна культура» (1871). На його думку первісні люди замислилися над такими явищами як смерть, сновидіння, а в результаті виявили, що у кожній людині є якась субстанція, душа, яка може залишати тілесну оболонку. З уяви про душу розвинулося уявлення про духів, що стали ототожнюватися з природними стихіями, рослинами і тваринами. Суть анімізму в тому, що визнається самостійно існуюча сила, яка може покинути особу або іншу оболонку. Анімізм був особливо розвинений у релігії Давнього Єгипту.
Культ предків характерний для стадії патріархально-родового ладу (відсутній у австралійців, бушменів, андаманців). Цей культ міг виникнути тільки за родового ладу і в ньому відобразилося реальне значення в житті племені зв’язків кровної спорідненості та старійшин роду як носіїв практичного досвіду і виробничих знань. Уявлення про існування душі після смерті породило й віру в те, що померлі родичі продовжують чинити вплив на життя племені після смерті. Класичною країною культу предків є Африка – панівна релігія народів чорного континенту. Широко розповсюджений у Меланезії, племен Папуа. В основі культу предків: 1) віра про душу та її потойбічне існування; 2) міфологічні образи тотемічних предків, які поступово перетворювалися з тварин-предків у людських предків. Культ предків грав значну роль у релігіях давніх греків, римлян, індійців, китайців, корейців, японців, слов’ян.
Шаманізм – склався в умовах пізнього родового ладу. Це віра в особливо могутні надприродні можливості стародавніх професійних служителів культу – шаманів. Вперше в історії релігії виникає група людей, яка нічого не виробляє, а існує за рахунок здійснення релігійних обрядів. Шаманські вірування характерні для народів усього світу. Шаманству властива така риса, як шаманські духи, які начебто виконували доручення шамана. Найбільш розвинених форм шаманізм набуває у народів Сибіру та Півночі.
Ранні форми релігії характеризують вірування і обряди первісної людини. Вони виникли у первісному суспільстві та існували там у якості панівних форм релігійного аспекту життєдіяльності первісної людини. Їх різноманітні форми ми знаходимо і в сучасних релігіях. Магічні символічні дії є складовою частиною всієї сучасної обрядовості. З впевненістю можна сказати, що віра в гадання, заговори, порчу ніколи не зникала з свідомості і практики людей.
2. Релігійні вірування та культ у Давньому Єгипті.
Пережитки магії, фетишизму, анімізму, табу характерні для релігій докласового, родоплемінного суспільства. Але поступово, у результаті зміну характеру виробництва, переходу від збиральництва до землеробства, удосконалення знарядь праці починає з’являтися майно, яке необхідно було зберігати та розподіляти. Виникає приватна власність, відбувається соціальна диференціація у родоплемінних громадах, що призводить до появи держави. Зміни у життєдіяльності людей викликають зміни і в релігійних віруваннях та обрядах. Виникають принципово нові релігійні системи. Вожді виділяються у с особливу соціальну групу, а їхній статус освячується формуванням спеціальних вірувань та обрядів. Вони стають об’єктами релігійного поклоніння як при житті, так