Інший приклад — малювання очей. Ве-личезні очі з широко розкритими зіницями сприймалися як очі божевільних не тільки іта-лійцем Джорджо Вазарі. Чимало християн, в тому числі й ікономалярів, у слов'янських кра-їнах так само не сприймали надмірно великих очей. Схід пояснював необхідність великих очей тим, що святий мусить бачити кожного віруючого в церкві, де б він не стояв. У наших краях подібне „всебачення" трактувалося не так прямолінійно, тому очі у святих на іконах були зменшені, прирівняні до звичайних очей, які мають люди. Дивують нас у стародавніх східних іконах довгі й тонкі носи у всіх святих. Там ці носи малювалися до того ж з двома по-товщеннями, двома горбочками. Якщо любов до темних об-лич і великих очей знаходила хоч якесь пояс-нення, то любов до тонких довгих носів із дво-ма горбочками не несе в собі ніякого знака, а є просто рисою стилістики, прихильністю іко-номалярів до деформації.

У народів, які прийняли християнство через посередництво Візантії, викликала непорозуміння схильність візантійських ікономалярів до сильних деформацій облич святих. Особ-ливо чутливими були слов'янські мистці до від-творення зовнішності Діви Марії. Тут вони просто не хотіли наслідувати греків. Так, над-мірно мужнє, навіть, як дехто каже, чоловікоподібне обличчя Діви Марії на викладеній гре-ками мозаїці Богородиці Оранти в соборі свя-тої Софії в Києві не знайшло жодних насліду-вань в українському ікономалярстві того часу і наступних століть. З іншого боку, привезена з Візантії чудотворна ікона Вишгородська з дуже тонким і дуже довгим носом Діви Марії теж не знайшла у нас прямого наслідування. Вишго-родська ікона багато разів перемальовувала-ся, але без грецьких деформацій. Переконан-ня, що краса Господа успадкована від краси Марії, міцно прижилося в країнах Заходу; але це переконання мали також багато православ-них ікономалярів.

У середовищі ікономалярів дуже популяр-ними були свідчення різних осіб про відповід-ність духовної і фізичної краси Діви Марії. Учень апостола Павла Діонисій Ареопагіт осо-бисто бачив Діву Марію в Єрусалимі. „Коли я з'явився перед лицем богоподібної найсвітлі-шої Діви, мене осяяло ззовні і зсередини таке велике і неосяжне світло божественне, розли-лися навколо мене такі чудові пахощі різних духмянків, що ні немічне моє тіло, ні сам дух не в змозі були знести таких великих і щедрих знамень та ознак вічного блаженства і слави. Втомилося серце моє, занепав дух у мені від її слави і божественної благодаті. Людський ро-зум не може уявити собі жодної слави й честі (навіть у стані людей, прославлених Богом) вище того блаженства, яке одержав тоді я, недостойний, але удостоєний по милості й бла-женний понад усяке розуміння".

А ось свідчення про Богородицю св. Ігнатія Богоносця: „У нас всі знають, що чес-нотлива Мати Божа повна благодаті і всіх доб-рочинностей. Розповідають, що вона під час бід і переслідувань завжди була веселою, в потребах і злиднях не сумувала; на тих, хто її зневажав, не тільки не гнівалась, але навіть сприяла їм; у достатках — смиренна; до бідня-ків милосердна, допомагаючи їм, чим могла; у благочесті — учителька, наставниця на всяку добру справу. Вона особливо любила смирен-них, бо й сама була повна смирення".

Це свідчення — про душевні, моральні риси Богородиці. А історик Церкви Никифор Калліст зібрав дані про зовнішній вигляд Діви Марії: Вона була середнього зросту або, як дехто каже, трохи вища середнього зросту; волосся золотисте, очі рухливі, із зіницями, мов колір оливки, брови дугасті і чорненькі, ніс продовгуватий..., обличчя не кругле і не гос-тре, але трохи продовгувате, руки й пальці довгі... Направду, у Пресвятій Богородиці вра-жає нас не тільки непорочна і чиста тілесна краса, але особливо — прикмети її душі... Одяг скромний, позбавлений розкоші-зманіженості, хода поважна, тверда, погляд спокійний, по-єднаний із приємністю, тиха і покірна батькам, мова проста, що йде від незлостивого серця. її розум управляється Богом і до Бога спрямо-ваний, очі завжди піднесені до Господа. її сер-це чисте й непорочне, воно бачить і бажає найчистішого Бога. Вона вся — осередок Духа, вся — місто Бога Живого, вся — Доброта, вся — перед очима Божими. У бесіді з іншими вона зберігала благопристойність, не сміялась, не обурювалась і ніколи не гнівалась. Цілковито природня й проста, вона зовсім про себе не думала, була далека від зманіженості, відзна-чалася повним смиренням. Коротко кажучи, у всіх її діях була присутня особлива благо-дать".

Такою ж мірою, якщо не більшою, перей-малися малярі ікон питанням зображення об-личчя і всієї постаті Ісуса Христа. Згадані мною протиріччя між пророчим баченням Христа пророком Ісаєю як приниженого раба, якого всі відцуралися, і баченням його псалмоспів-цем як найпрекраснішого серед синів людських (і в цьому ж дусі спогади