У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



Дипломна робота - Тябловий іконостас
48
бо, відтворюючи загальну картину розвитку іконопису, дають можливість на основі порівняльного методу визначити стильові особливості нашого регіону. Серед них варто виділити наукові праці В. І. Свєнціцької “Іван Руткович і становлення реалізму в українському малярстві ХVІІ ст.”, альбом В. І. Свєнціцької та В. П. Отковича “Українське народне малярство ХІІІ–ХХ ст.”, Л. Міляєвої “Стінопис Потелича” та її публікацію “Переддень бароко” , Л. Членової, Ю. Нельговського “Українське мистецтво (Від найдавніших часів до початку ХХ століття)”. В. Свєнціцька, дослідивши творчість іконописця Іоанна Рутковича, з’ясувала ряд важливих питань, пов’язаних із поширеннями реалістичних тенденцій в іконописі ХVІІ ст. В її книзі переконливо показано, як в український іконопис, руйнуючи канони, просякали елементи реального життя, надаючи релігійному живопису характеру побутових жанрових сцен. Факти українського храмового мистецтва автор розглядає в їх зіставленні з явищами західноєвропейського мистецтва. В альбомі, присвяченому українському народному малярству ХІІІ–ХХ ст., автори-упорядники В. Свєнціцька та В. Откович розкривають неповторний образний світ іконописної спадщини майстрів українського народного малярства. Більш ніж 200 кольорових репродукцій наочно показують поєднання високого рівня професійного виконання і рис народної творчості. В альбомі представлені твори народних майстрів, що зберігаються в музеях Києва, Львова, Полтави, Чернігова та лише декілька ікон із Художнього музею Дніпропетровська. Стильову концепцію розвитку української ікони висуває й обґрунтовує Дмитро Степовик. В книзі “Історія української ікони Х–ХХ ст.” [9] вчений простежує еволюцію української ікони від початку до сьогодення, висвітлює її національну своєрідність, розмірковує про стильові зміни в ній, подає багатий ілюстрований матеріал з усіх регіонів України, проте розглядає лише поодинокі ікони Придніпров’я та й то побіжно. Велику увагу Дмитро Степовик приділяє розвитку ікон дуже цікавих національних варіантів усе європейських мистецьких стилів: ренесансу і бароко, досліджує знамениті і відомі на весь світ українські ікони ХVІ, ХVІІ та ХVІІІ ст. – Козацької доби, з її знаменитими “Покровами”, з побудовою високих церков та багатоярусних іконостасів у них. Але Дмитро Степовик ґрунтовно вивчає мистецтво ікони західних земель України (від Волині на півночі до Закарпаття й Буковини на півдні) та центральних наддніпрянських районів і, на превеликий жаль, лише поверхньо торкається мистецтва ікони східних земель, а саме величезного пласта історії ікони – мистецтва ікони Придніпров’я. В есе Д. Степовика “Церква в кайданах” аналізується стан православ’я в Україні протягом ХVІІІ–ХІХ ст., розкриваються причини боротьби української церкви за свою самобутність, показано знищення віковічних національно – обрядових форм українського православ’я Московською державою. Про зміни у церковному житті на Лівобережній Україні йдеться у книзі О. П. Крижанівського та С. М. Плохія “Історія церкви та релігійної думки в Україні”. В ній автори виявляють важливі політичні події, які відбувалися в житті української церкви та її громади. Однією з них було підпорядкування Київської митрополії Московському патріархату внаслідок укладеного у січні 1667 р. Андрусівського миру, який порушував, зокрема, питання про релігійний компроміс із Польщею та пошук можливих механізмів впливу Москви на Правобережну Україну. Андрусівський мир, затвердивши розподіл України, поклав початок новим відносинам у сфері церковної політики та нових взаємин між православними Правобережжя та Лівобережжя. Втрата Україною церковної автономії призвела, в свою чергу, до втрати особливостей освітнього і культурного життя українців, їхніх давніх етнічних традицій. Автори розкривають проблеми духівництва та парафіян, пов'язані з новим організаційно-правовим устроєм лівобережної церкви та з новими реформами, розпочатими за правління Петра І. Вже на початку ХVІІІ ст. організаційно-правовий устрій української церкви залежав від організаційної структури та уставних норм Московського патріархату. Фактологічний матеріал, викладений в книгах “Історія церкви та релігійної думки в Україні” та “Нарис історії Української Православної церкви”, допомагає краще осмислити ті особливості духовного життя України, які згодом вплинули на релігійне мистецтво, насамперед на мистецтво іконопису. Один з найавторитетніших істориків Української православної церкви І. Власовський в книзі “Нарис історії Української Православної Церкви” через дослідження певних історичних подій розкрив механізми, які призвели Україну та її національну церкву до втрати своєї незалежності і змусили ввійти під юрисдикцію Москви.

Одним з найнаполегливіших і найдосвідченіших дослідників іконопису Придніпров’я була Л. І. Яценко, яка у своїй книзі “Українська ікона” описала українські ікони кінця ХVІІ – початку ХХ ст. у зібранні Дніпропетровського художнього музею, розглянула підвалини запорозької духовності. Довгий час працюючи у Дніпропетровському художньому музеї, Л. І. Яценко вивчала історію збиральництва та формування колекції. У своїй книзі Яценко проаналізувала та ввела в науковий обіг “Отчетъ Екатеринославскаго областного музея имени А. Н. Поля 1905–1906 гг.”, який вважала “першим і досі останнім каталогом церковної старовини в музейній колекції Яворницького”. Оригінал Звіту зберігається в науковій бібліотеці Дніпропетровського історичного музею. Розпочаті нами спроби провести нові дослідження з історії Придніпровської ікони привели нас до Дніпропетровського обласного архіву, в якому було виявлено виданий 1910 р. Типографією Губернскаго Правленія міста Катеринослава “Каталогъ Катеринославськаго областного музея имени А. Н. Поля 1910 г.”, що містить перелік експонатів музею на 1910 р. Цей Каталог, як і Каталог 1905 р., ще не введено у науковий обіг. Ці першоджерела залишилися невідомими для фахівців, що негативно впливає на процес дослідження колекції Яворницького. В згаданих документах, незважаючи на досить детальний опис сюжетів ікон, важливі відомості про основу, на якій створено ікону, її розміри, стан збереження ікони, її оздоблення тощо взагалі відсутні. Саме тому “Отчетъ Екатеринославскаго областного музея имени А. Н. Поля


Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15