Основна засада української державної влади полягає в тому, що в самостійній державі має бути і самостійна Церква. Цього однако вимагають інтереси і держави, і Церкви. Ніякий уряд, що розуміє свої державні обов'язки, не може згодитись на те, щоб осередок церковної влади перебував в іншій державі. Тим менше можна допустити це в даному випадку - з огляду на кардинальну різницю між становищем Церкви в Московщині і на Україні. Тому в своїх відносинах до інших Церков українська Церква має бути автокефальною під головуванням Київського митрополита та в канонічному зв'язку з іншими самостійними Церквами. Що ж далі до взаємних відносин у нас між Церквою й державою, то взаємовідносини ті мають стояти на непорушній основі: кесареве — кесареві, Боже - Богові. Я зазначаю лиш ті основні засади, з якими мусить бути погоджено часткові сторони церковної організації.

Державна влада має глибоке переконання, що лише на таких засадах збудована церковна організація єдино відповідає церковним, державним і взагалі народнім інтересам. Самостійність Церкви допоможе проявитися тим громадським силам, що виявили таку надзвичайну самодіяльність в нашому колишньому національному житті. Ту самодіяльність було приборкано, живі основи церковної соборности занедбано, коли Церква наша провадилася чужими, силою їй накинутими основами життя; але та самодіяльність церковно-народня має відживитися, коли наша Церква твердо стане на ґрунт властивого їй самостійного життя - автокефалії Церкви.

Таким чином, автокефалія української Церкви - це не лише церковна, але
й національна наша необхідність. Це конечна потреба нашої Церкви, нашої
держави, нашої нації. І хто розуміє та щиро до серця приймає інтереси
українського народу, той приймає й автокефалію української Церкви. І навпаки.
В імені уряду Української Держави маю за честь оголосити його тверду і
непохитну думку, що українська Церква має бути автокефальною.

Джерело: [6].

ДОДАТОК Д

МИТРОПОЛИТИ УАПЦ У 20-30 рр. ХХ ст.

Митрополит Василь Липківський Митрополит Микола Борецький

Джерело: [ 23].

ДОДАТОК Е

ХІРОТОНІЯ В. РОМАНЮКА у с. КОСМАЧ, 1990 р.

Джерело: [73].

Додаток Є

Рання німецька директива щодо церков

і релігійних груп

Вищий СС і поліційний провідник Головнокомандуючий поліцією безпеки і СД ч. звід. 2205/41

До СС і поліційних команд у (містах): Київ, Житомир, Миколаїв і Дніпропетровськ

Справа: Церква в Україні.

1) Належить дозволити різним групам (громадам) Православної Церкви на релігійну діяльність в чисто церковних справах. Треба, одна-че, самим Церквам залишити довільний спосіб, як вони свої місцеві ор-ганізації оформлять і фінансують.

Заборонити вмішуватися в засяг церковної діяльності політичним угрупованням, громадським і сільським властям та політичним особис-тостям.

Не допустити, щоб задалекойдучі політичні групи використовували Церкву, як заслону для своїх, ворожих державі, устремлінь. Рівно ж, тво-ренню загальноукраїнської автокефальної Церкви під проводом митрополита, як допоміжної організації, - належить всіма способами перешкоджувати. З православним церковним розумінням, автокефалія є завжди в самій суті пов'язана з самостійним державництвом. Також належить звер-тати увагу, щоб духовні за жодних умов не входили в склад будь-якого політичного проводу. З відкриванням нових духовних семінарій, високих шкіл теологічних і т. п. - належить поки що стриматися.

Ватикан старається організувати загальнослов'янський рух під католицьким проводом для боротьби проти «Райху». Усі ватіканські намагання втиснутися на Схід мусять бути припинені. Треба взяти до уваги факт, що Ватикан саме тепер дав дозвіл багатьом єзуїтам працю-вати в характері православних священиків. На ці й подібні підходи треба звернути особливу увагу.

Унійну (католицьку) Церкву в дійсності належить уважати за «передову сторожу» ватиканської політики. Через Східну Галичину і Західну Україну Ватикан старається дістати собі браму наступу на Схід-ні простори.

Супроти різних сект (баптистів, менонітів й ін.) треба перш усьо-го поступати великодушно. Якщо вони не є заслоною для агентур НКВС, то не представляють собою жодної політичної небезпеки.

Так у політичних, як і в інформаційних звідомленнях не обминаю-чи приділяти увагу фактові існування різних релігійних угруповань.

Генеральних комісарів прошу зі справами своїх підлеглих відпові-дно запізнатися і поучити з цією справою.

СС бригадир і генерал-майор Поліції

Др. Томас

Генеральний комісар в Житомирі СС і комендант поліції

Житомир, 11. II. 1942 Відпис залученого зарядження пересилаю з проханням прийняти до відома.

Доручення:

До Панів обласних і міських комісарів Рушин, Бердїів, Чуднів, Житомир село, Коростишів, Звягель, Кмільчино, Радомишль, Олевськ, Ко-ростень, Овруч, Шитковичі, Комарин, Мозир, Василевичі, Єльськ, Петриків, Калинівка, Літань, Вінниця-село, Козятин, Їлинці, Гайсин, Монастирище, Немирів, Житомир-місто, Вінниця-місто.

СС майор і полковник поліції .

Гельвіґ

Додаток

ДОДАТОК Ж

ПАТРІАРХ КИЇВСЬКИЙ І ВСІЄЇ РУСИ – УКРАЇНИ ВОЛОДИМИР

Джерело: [73].

ДОДАТОК З

ПАТРІАРХ КИЇВСЬКИЙ І ВСІЄЇ РУСИ-УКРАЇНИ ФІЛАРЕТ

Джерело: [22].

Додаток К

ЗАЯВА

ГРОМАДЯНИНА УСРР ВАСИЛЯ ЛИПКІВСЬКОГО, МИТРОПОЛИТА УКРАЇНСЬКОЇ АВТОКЕФАЛЬНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

Вважаю за обов'язок свого служіння Українській Автокефальній Православній Церкві в Українській Соціалістичній Радянській Респуб-ліці звернутися до Вас з заявою-проханням про захист моїх громадянсь-ких прав і волю виконання мого церковного служіння. Співробітники Держполітуправління весь час досліджували мою працю з політичного боку; два рази, в 1923 і 1926 рр., брали мене до в'язниці, але моє перебу-вання тепер на волі свідчить про те, що якихось навмисних політичних злочинів в моїй праці не знайдено; але й досі залишають мене під підо-зрінням в антирадянських і контрреволюційних настроях. І от через одне лише підозріння в мені антирадянських настроїв, я вже більше року як позбавлений права виїзду з Києва й можливості фактично виконувати своє служіння Церкві;