Які ж це вчинки викликали таке недовір'я до мене і зневаження ме-не з боку представника Держполітуправління? Мені інкриміновано роз-мову насамоті з бувшим головою ВПЦРади Потієнком, що мала місце в січні ц.р., під час якої я ніби сказав, що Радянська влада на Україні пе-реживає агонію; колись весною, невідомо перед ким і коли, висловився, ніби Радвладі залишилось 2-3 тижні існування і т. ін. Але свідчу, що ні-коли й ні з ким таких розмов я не вів, і не знаю, чому мені накидають такі балачки, яких я ніколи не ведууДалі мені закинуто, як обвинувачу-вання в петлюрівщині, те, що відсилаючи до Харкова, до відповід. реда-ктора часопису «Церква й життя» архиєп. їв. Павловського, разом з ін-шими матеріалами до друку лист до Шелухина ще від 18 червня 1925 р., я викреслив в ньому гострі і лайливі вирази Шелухина відносно Петлю-ри і цим ніби виявив свою прихильність до Петлюри. Але зробив я це, як бувший голова редколегії, що вже листовно з'ясував Держполітуправлінню, не з будь-яких петлюрівських міркувань чи симпатій, а лише ч міркувань суто церковних, аби в церковний часопис не вносити будь якої політики..Нарешті мені закинуто, ніби з мого відома склався якийсь то український гурток з метою погодження української Церкви з Тихонівською для спільної боротьби проти обновленців. Але про цей гурток я вперше почув від представника Держполітуправління. Сам представник Держполітуправління до цього додав, що ці й подібні мої вчинки виявляють мої антирадянські настрої і контрреволюційну душу, але мо-їм виправданням в цих настроях він не вірить.

Положення моє в українській Церкві таке, що проти мене направлено всі заходи ворогів укр. Церкви, які звичайно перш за все засипають наклепами на мене ДПУ, і безумовно, всі ті наклепи не є останніми, Представник Всеукраїнської ДПУ в моїй присутності заявив представникам УАП Церкви, що він мені не вірить і тому вважає зайвим зі мною говорити. Але я є духовний керівник цієї Церкви, вважаю негідним собі і своєї Церкви говорити будь-кому неправду.

Отже свідчу і свідчення моє правдиве: 1) Нічого відносно сучасної радянської влади нікому ніколи, що дискредитувало би радянську владу, я не говорив ні прилюдно, ні на самоті; 2) Ні з якою політичною партією; чи окремими політичними особами, ні тут, ні за кордоном, я ніяких стосунків не маю і ніколи не мав; 3) Ні політичним революціонером, ні політичним контрреволюціонером я ніколи не був і зараз таким не є, бо в ніяку політику я ніколи не втручався і втручатись не хочу. Але я є цер-ковним революціонером, бо українська Церква й виникла й визволяється і боротьбу з старим ладом веде в революційний спосіб і будь-якої реак-ції в себе, повернення назад не допустить. Тому й політичну й соціальну революцію, визволення загальне й більш справедливе задоволення трудящих я вітаю; 4) Я все своє життя цікавився лише церковними справами, мріючи про визволення Церкви, себто про такий її стан, коли не буде в ній ніякого панства, ні князівства, а лише братерство, і коли держава не буде втручатися в її життя. І я щасливий, що дожив до можливості здійснення цього стану Церкви під час радянської влади, законом про відокремлення Церкви від держави; 5) Я ніколи не мирився із тим станом Церкви за капіталістичного ладу й російського царизму, коли вона була багато віків обтяжена безмежними скарбами, пішла на службу мамоні й цим втратила Христові заповіти і вгасила в собі дул Христа, по слову Христа: не можна служити Богові і мамоні, і віддана себе на послуги державній владі за цю мамону; я щасливий, що зо радянської влади Церкву визволено від тягарів капіталізму, повернено і становище Христа, що не мав на землі де голови прихилити (Лк. 9, 5Н); вона тепер вільно може пройматись Христовим духом і Його запоїн 1.1 ми, служити лише Богові та меншим братам; 6) Я завжди був і є сином.

Джерело:[6].

Список використаних джерел і літератури

Джерела

І. Неопубліковані архівні матеріали

Центральний державний архів вищих органів влади та управління України

(ЦДАВОВУ України)

Ф. 3835 Інформації, доповідні записки, справки про діяльність православних релігійних організацій.

1. Оп. 3, Спр. 8. Доповідні записки департаменту ісповідань Центральної Ради про діяльність релігійних організацій від 1917р. – 186 арк.

Ф. 3877 Документи релігійних організацій довідки, протоколи засідань.

2. Оп. 1, Спр.9 Протокол засідань Всеукраїнської Православної Церковної Ради у листопаді-грудні 1917р. – 125 арк.

Ф. 3984 Документи Православних Соборів.

Матеріали Департаменту ісповідань 1918р.

3. Оп. 2, Спр. 5. Протоколи засідань Департаменту ісповідань 1918р.- 230 арк.

4. Спр. 29. Документи сесій Всеукраїнського Православного Собору червень-жовтень 1918р. – 146 арк.

5. Спр. 103. Матеріали Всеукраїнського Православного Собору, травень-жовтень 1921р. – 285 арк.

Центральний державний історичний архів України (ЦДІАУ)

Ф. 1073. Документи про діяльність православних релігійних організацій матеріали засідань Генерального Секретаріату Української Центральної Ради в