Ш зміна світоглядних парадигм, що спричинена науково-технічною . революцією XX ст.. і суперечностями постіндустріального суспільства; підвищення загального рівня освіченості, що призвело до кризи світоглядних орієнтацій та релігійної картини світу;

Ш розрив існуючих донедавна зв'язків поколінь, відхід від релігії батьків;

Ш відкритість „нових релігій" для послідовників будь-яких вчень, їх демократизм і претензії на духовне об'єднання людства;

Ш оригінальні методики та форми роботи, які вони пропонують медитації, сеанси йоги, фізичне та психічне оздоровлення.

Ш антропологічний протест - неприйняття людиною сучасності як такої (за дослідником релігійних процесів В.Єленським) [№5, с.11-12].

Причини, які зумовили виникнення „нових релігій", стали не тільки рушієм їх розвитку й великої популярності серед населення. Вони отримали не тільки широке розповсюдження на всіх континентах, але й щороку чисельно зростають. Так, за даними „Енциклопедії Британки" (1996), у 1995р. в світі нараховувалось 121 млн. 297 тис. прихильників „нових релігій" та близько 1 млн. - потенціальних послідовників, тобто 2% всього населення планети - прибічники „нових релігій". Якщо з 1980 по 1993рр. приріст прихильників становив 33%, то за прогнозами, до 2006р. зростання складе 67% при 20% зростанні населення. У жодній з давно існуючих релігій таких змін не очікується. Існує думка про „наступ деструктивних культів", їх претензії на канонічний простір традиційних та історичних релігій. Ця думка не обґрунтована, оскільки, як показують дослідження, з усіх, хто з цікавості, а не з релігійних переконань приходить у нерелігійні громади, залишається не більше 0,4%.

Всі нові релігії, незважаючи на їхню різноманітність, мають спільні особливості і ознаки. До них можна віднести наступні:

Ш своєрідна соціально-психологічна орієнтація, демонстративна втеча від дійсності, при якій прихильники релігії вдаються до самоізоляції від родинних і соціально-групових зв'язків, колишніх цінностей і уподобань, яка досягається засобами психічного впливу, встановленням специфічних правил і норм у громаді, виробленням своєрідної техніки контролю, максимальною насиченістю програми різними груповими заходами з метою відволікання членів громади від поза общинних справ;

Ш наявність харизматичного лідера - особи, що наділена містичними якостями, має необмежену владу, відрізняється нестримним самозвеличенням. Як правило, йому приписують роль посланця, месії (іноді поклоняються саме йому, а не Богу);

Ш прихильники „нових релігій" - люди віком від 18 до 45 років, що мають досить високий освітній ценз, здебільшого городяни, що викривають традиційні релігії як хибні, неприйнятні; > принципи синкретизму, тобто вчення запозичені з релігійно-культурних традицій різних народів і різних часів, що ввібрали в себе елементи християнства, буддизму, ісламу, індуїзму, а також окультизму, спіритизму, астрології, теософії тощо. При чому кожне вчення претендує на універсальність та винятковість своїх доктрин; > проповіді лідерів в кінці кінців зводяться до пророкування кінця світу; > часто члени громад відмовляються від власного майна на користь громади;

Ш спонукальний мотив у кар'єрі лідерів - нажива за рахунок рядових членів громади. При чому керівники не гребують експлуатацією своїх прихильників, які безоплатно працюють, передають до фонду братства свої заощадження та цінні речі (за рахунок цього у поводирів „нових релігій" нагромаджуються великі багатства).

Сьогодні в Україні представлені майже всі відомі в світі „нові релігії". Всі вони успадкували ті риси, які характерні для модернових релігій взагалі в будь-якій країні. Це - універсалізм, синкретизм, орієнтація на спільний містичний досвід, відкритість до послідовників різних релігій, авторитаризм лідера руху, жорстка організаційна структура релігійних громад. Проте, українським „новим релігіям" притаманні й певні специфічні ознаки. А саме те, що поява їх збіглася з періодом релігійного відродження, що може розглядатися як прояв плюралізації релігійного життя, та повільність процесу поширення. За даними Державного комітету України у справах релігії, станом на 2004 рік в Україні офіціально зареєстровано 1582 організації неорухів, 50 напрямків, з яких 1112 - харизматичні громади.

Дамо характеристику найбільш відомим і розповсюдженим напрямам „нових релігій".

еохристиянство [№ 1,с. 188-193]

До цього класу належать релігійні течії, що виникли в рамках традиційного християнства з метою приведення його до вимог часу. Ці течії ґрунтуються на Біблії і на особі Ісуса Христа як на центральній постаті своїх релігійних доктрин, їм притаманна критика ортодоксального християнства, оголошення своєї церкви виключно істинною у спасінні Христової віри.

Церква Ісуса Христа святих останніх днів (мормони). Заснована в США в 1830р. Мормони вважають себе обраними богом людьми і сподіваються на щасливий кінець свого життя. Визнають чотири обряди: хрещення через занурення у воду у 8-річному віці, рукопокладення, шлюб у двох різновидах - земний і вічний, причащання хлібом і водою. Мормони визнають, але у своєрідному трактуванні, Святу Трійцю, викупну жертву Христа, спасіння і Месію. Щастя, на їх думку, до людини приходить через земні діяння. Послідовники мормонів не палять, не вживають наркотиків, чай, каву, алкоголь. Церква мормонів має струнку ієрархічну структуру: очолює її президент, що керує за допомогою 12 апостолів та кворуму сімдесяти. Вся влада в церкві перебуває в руках священиків мормонів. Віроповчальні засади церкви викладені в „Книзі мормона", писаннях засновника Сміта „Вчення і заповіти", „Дорогоцінна перлина", які включаються в мормонський канон. Церква має свій Символ Віри. В Україні нараховується 57 громад (станом на 2004р.)

Новоапостольська церква. Виникла в Англії