з 1859 р. отець Герман внесли місцевих благодійників, які приєдналися до певного проекту. Така співпраця юридично не затверджувалася, все це основувалося на добровільній згоді [17]. У 1890 р. у списках серед меценатів зазначено ієромонахів о. Феодосія, о. Кіпріана, о. Арсенєва, о. Паісія, о. Леонтія, о. Скоротовського, котрі пожертвували свої статки: маєтки, землі, коштовні речі для розвитку духовного осередку. Це становило приблизно 100 тис. крб золотом, які зберігалися в банку Харківської губернії [16]. Такі внески робили, коли монастир перетворився на один з найбільших центрів Ізюмського повіту.
На початку ХХ ст. благодійна діяльність розвивалася, але масштабності не набула. Деякі пожертви надавав граф О. І. Рибоп'єр. У 1863 р. Свя- тогірська садиба перейшла до володіння цієї сім'ї, тому всі обов'язки передавалися під її керівництво. На перших порах за бажанням власника було прокладено кінну залізницю між монастирем та сусідніми селами, таким чином він налагодив торговельні зв'язки. За власні кошти він закупив старовинні речі для обителі та відкрив лісопилку [18]. У 1898 р., розширюючи свою власність, граф за справою «О расширении монастырской земли 1850 года...» намагався повернути все те, що тривалий час перебувало в користуванні монастиря [14]. Усе це спричинило конфлікт, унаслідок якого він відмовився виділяти кошти на розвиток духовного центру, а тим більше співпрацювати з ним.
У 1917 р. все те, що було, пов'язане з меценатством, розцінювалося як «крадіжка в держави.» [5]. Лише в 1922 р. після затвердження декрету розпочався процес ретельнішого пошуку церковних речей, які дарували служителям культу і власниками яких значилися «благодетели церкви» [6]. На основі цього документа було складено рукопис під назвою «Описание действия большевиков в Святогорской пустыни Харьковской епархии», до якого додано оцінку втраченого майна [19].
За рішенням нової влади садибу графа Рибоп'єра націоналізували, управителя та мешканців засудили до десяти років позбавлення волі. Усіх тих, хто брав участь у різноманітних заходах та допомагав у відродженні монастиря, занесли до чорного списку, за яким потім призначалося покарання.
Аналізуючи вклад благодійників у розвиток Святогірського монастиря, хотілося б відзначити, що на початку ХХ ст. масштаби цієї діяльності розширилися завдяки збільшенню прихильників та активістів. Це посилило роль і значення православної церкви в Російській імперії та в подальшому стало основним знаряддям боротьби проти радянської ідеології. Саме це зберегло пам'ять про видатних меценатів усеросійського значення.
Проблема, розгляду якої присвячена ця публікація, має перспективи подальшої наукової розробки, зокрема докладніше висвітлення благодійної діяльності в Ізюмському повіті
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. М. Говденко Старовинний козацький храм Слобожанщини: Успенський собор / М. Говденко // З історії українськоїрестоврації. — К., 1996. — С. 8-11.
2. Ю. Горейнов Князь Потёмкин / Ю. Горейнов. — Белгород, 1870. — 280 с.
3. С. Гюльденгштейн Дневник: очерки жизни в обители / С. Гюльденг- штейн. — М. 1908. — 58 с.
4. В. Давиденко Дворянские роды / В. Давиденко. — М. 1990. — 350 с.
5. Дело о мародерстве// Центральний державний архів вищих органів влади та управління м. Києва (далі ЦДАВО УКР). — Ф. 5. — Оп. 1. — Спр. 1090.
6. Дело по обвинению служителей культа // ЦДАВО УКР. — Ф. 5. — Оп. 1. — Спр. 1093.
7. Доклад об открытии монастыря // ДАХО. — Ф. 40. — Оп. 112. — Спр. 45.
8. О. Жилянская Святогорская обитель / О. Жилянская. — Х., 1902. — 102 с.
9. О. Іванишина Церковна благодійність у Харківській єпархії в ХІХ ст. / О. Іванишина // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії: зб. наук. пр. молодих учених. — Х. : Майдан, 1998. — С. 5-8.
10. А. Клеванов Святогорский монастырь в ХІХ веке / А. Клеванов. — М. 1865. — 70 с.
11. С. Корягин Дворянство в Харьковской губернии/ С. Корягин. — М. 1998. — 300 с.
12. С. Куравлёв Святогорская Успенская пустынь / С. Куравлёв // Харьковские епархиальные ведомости. — 1894. — №2.
13. А. Н. Муравьёв Святые горы / А. Н. Муравьёв. — М. 1868. — 90 с.
14. О благодетельности дворян // Державний архів Харківської області (ДАХО). — Ф. 40. — Оп. 112. — Спр. 33.
15. О благодетельности Святогорскому монастирю // ДАХО. — Ф. 40. — Оп. 112. — Спр.40.
16. О благодетельности // ДАХО. — Ф. 40. — Оп. 112. — Спр. 49.
17. А. Парамонов Успенская пустынь / А. Парамонов // Харьковские епархиальные ведомости. — 1879. — №24.
18. М. Савелов Донские дворянские роды / М. Савелов. — Вып. 1. — М. 1902. — С. 22-24.
19. Сокфытие ценностей // ЦДАВО УКР. — Ф. 5. — Оп. 1. — Спр. 1094.
Надійшла до редколегії 29.10.2009 р.
Jj
5І11Ј
Другий розділ
Соціальні комунікації