Як говорить героїня книги “Анастасія” В. Мегре, прийде ще вчений в село на город до бабусі і попросить помідор, повернеться обличчям до землі. Бо не зброя нам потрібна, не армія і не заводи, що забруднюють навколишнє середовище, а треба очиститися від внутрішнього бруду – зла і агресії. З’єднаймося з Богом, з Всесвітом, і ми одержимо Царство, що знаходиться в кожному з нас. Настав час розвитку особистості, час кожному знайти в собі скарб, даний Богом, скарб, який принесе радість життя. Адже не освіта нам допомагає бути добрими, чесними, скромними, любити все таким, як є, таким, як дав нам Творець.
Страх самотності, страх перед життям часто породжує помилки, за які рано чи пізно доводиться розплачуватися. “Адже ми жили в суспільстві, виховувалися в ньому і тому зовсім забули, що можемо бути самотніми. В самій глибинній серцевині свого існування ви самотні. Тому піти на кілька днів в самотність просто, щоб відчути свою самотність – прекрасно. Потому йдіть у світ, але принесіть туди свою самотність”, - говорив Ошо.
Самотня людина – це людина, яка сприймає себе. Вона рада буде всім, хто поруч, і коли ви покинете її, і коли знову прийдете. Ця людина сприймає себе, свою значимість і неповторність. Вона знає, що ніщо не зламає її, вона сприймає світ з любов’ю. В такої людини немає страху перед майбутнім, страху за своїх дітей, вона не травмує їх своїми повчаннями. “Дитина росте тільки тоді, коли вона опирається своїм батькам, коли вона бореться з своїми батьками, коли вона віддаляється від них, бореться проти них, вона одержує своє власне его. Вона повинна піти в сторону – життя в цьому і є. Незалежність – біль. Це боротьба, а ви можете боротися тільки тоді, коли ви є… Запам’ятайте: ніхто для вас не є метою, крім вас самих. Ви – мета, і ви повинні досягти себе – ніщо більше не має ціни”, - говорив Ошо. “Знання себе стається з ясним розумом, а не з розумом, затягненим знаннями. Не намагайтесь нікого змінити, навіть свого сина, навіть свого брата. Ніхто не потребує ваших спроб, тому що ви небезпечні. Ви можете тривожити, ви можете вбивати, ви можете калічити, але ви не можете допомогти перевтіленню. Поки ви не змінитесь – не лізьте в чуже життя. Якщо ви наповнені світлом, ви можете допомогти. В дійсності, тоді немає необхідності в зусиллі допомогти. Допомога витікає з вас, як світло з лампи або аромат від квітки; чи місяць, що сяє вночі – немає зусиль від місяця, він просто сяє. Ви любите когось, але ви хочете, щоб цей хтось поводився, як річ, був повністю в ваших руках. Якщо цей хтось -особистість, ви не можете ним володіти; якщо ви можете ним володіти, він більше не особистість, і ви не можете його любити. Тоді він - просто мертва річ, а хто може любити мертву річ. “Особистість повинна бути вільною і живою, і тільки тоді ви зможете любити її”. (Ошо) Отже, бути особистістю – це бути одиноким. Одинокий не відчуває необхідності бути потрібним, вона зникла. Він не залежить від ваших поглядів, не просить надавати йому значення. Якщо ви даруєте йому любов, він буде вдячний, але якщо ні, немає ніякої різниці, він так само гарний, як завжди. Він однаково буде щасливий, чи прийдете ви до нього в гості, чи ні. Він буде радий жити в натовпі, але якщо він живе в самотності, він також буде радий.
“Блаженні одинокі…” – люди, котрі можуть жити самі з собою так само легко, якщо б з ними був весь світ, котрі можуть насолоджуватись собою, як малі діти.
Одинокий стає вибраним, він вибраний Богом. Тому що одинокий ніколи не бажає нічого з цього світу. Він вивчився з цього світу всьому,