Християнські витоки концепції розподілу влади

Актуальність. Розподіл влади на три гілки – законодавчу, виконавчу та судову – є однією з основоположних ознак правової держави. Традиційно вважається, що концепції розподілу державної влади завдячуємо політико-правовій спадщині західноєвропейських мислителів Нового часу. Проте, в сучасній юридичній літературі з’явилася думка про те, що ідея розподілу влади має християнське підґрунтя. Звернення до даної проблематики є актуальним, оскільки її дослідження розширює розуміння сутності державно-правової реальності, розкриваючи глибинні зв’язки останньої з духовною підвалиною західної цивілізації – християнською релігією.

Окремі аспекти зазначеного питання досліджували такі науковці як П. Баренбойм, Р.А. Папаян, М. Спікер, А. Ціммерман та ін.

Метою дослідження є виявлення тих положень християнського віровчення, що лягли в основу концепції розподілу влади.

З поставленої мети випливають наступні завдання:

- проаналізувати наявні праці з досліджуваного питання;

- простежити їх відповідність сутності християнського віровчення;

- вказати на перспективи подальшого вивчення даної проблеми.

Так, П. Баренбойм стверджує, що вперше розподіл державної влади був проведений в старозавітні часи пророком Мойсеєм, який за порадою його тестя – священика Аарона, уповноважив певну групу осіб здійснювати судові функції («І послухав Мойсей голосу тестя свого, і зробив усе, що той був сказав. І вибрав Мойсей здібних мужів зо всього Ізраїля, і настановив їх начальниками над народом, - тисяцькими, сотниками, п’ятдесятниками та десятниками. І судили вони народ кожного часу» – Вих. 18:24-26). При цьому, на думку науковця, було відділено тільки судову владу і тому немає підстав вбачати в положеннях Святого Письма сучасне розуміння поділу влади на три гілки [1].

З такої позицією не погоджується Р.А. Папаян, який стверджує, що в текстах Біблії йдеться не тільки про важливість і відокремлення судової влади, але й чітко простежується вказівка на розподіл влади на три гілки. Зокрема, вчений зазначає, що «формула пророка Ісаї «Господь – суддя наш, Господь – законодавець наш, Господь – цар наш» (Ісая 33:22) однозначно фіксує троїстий характер влади з функціями кожної з трьох її гілок – законодавчої, судової і виконавчої» [2, с.79]. Варто зазначити також спостереження Р.А. Папаяна стосовно того, що «в наведеній цитаті з Книги пророка Ісаї фактично зведені воєдино твердження з різних місць Біблії, які стосуються цих владних фун-кцій Бога: судової («Суддя всієї землі» — Бут. 18:25; «Бог — суддя праведний» — Пс. 7:12; «Бог, який судить на землі» — Пс. 57:12 та ін.), законодавчої («Устави Мої і закони Мої» — Бут. 26:5; «Бог дав народу устав і закон» — Вих. 15:25 та ін.) та виконавчої («Господь Бог ваш — Цар ваш» — 1 Цар. 12:12; «Боже, царю мій!» — Пс. 43:5; «Я — Господь, Святий ваш, Творець Ізраїлю, Цар ваш» — Ісая 43:15 та ін.)» [3, с.191].

Більше того, Р.А. Папаян доводить свою позицію, посилаючись на постулати догматичного богослів’я про Святу Трійцю. На його думку, Бог-Отець уособлює законодавчу владу, Бог-Син – судову, а Дух Святий – виконавчу владу [2, с.79-81].

Не зважаючи на таке рясне посилання на біблійні тексти та богословські істини, більше заслуговує на увагу, на нашу думку, позиція М. Спікера, який зазначає: «Що стосується розподілу влади, то він також розвинувся і практикувався у західному християнстві. У концепції розподілу влади проглядається християнська спадщина: у визнанні того, що людська природа амбівалентна. Людина може діяти як конструктивно, так і деструктивно. Розподіл влади виводить з цього антропологічного факту висновок для структури вільної конституційної держави» [4, с.42].

Вказану ідею поділяє й відомий дослідник у сфері християнського обґрунтування теорії прав людини ігумен Веніамін Новік: «Всі люди без винятку ушкоджені первородним гріхом. Одного цього чинника вже досить, щоб прийти до думки про неприпустимість зосередження влади в одних руках. …Влада повинна бути обмежена й розділена на три основні гілки (законодавча, виконавча, судова), щоб виключити можливі зловживання з боку носіїв влади – людей, ушкоджених первородним гріхом (світською мовою – недосконалих)» [5, с.19,22].

Таким чином, християнські витоки концепції розподілу влади варто вбачати насамперед не в окремих положеннях Біблії, що висвітлюють владні повноваження Бога чи окремі положення державно-правового устрою древньоіудейського суспільства, але в християнському розумінні гріховної природи людини і зумовленої цим необхідності забезпечити уникнення зосередження всієї повноти влади в одних руках. В цілому, дане питання є досить дискусійне і потребує подальших досліджень правознавців спільно з богословами.

Література

1. Баренбойм П. Біблійні корені незалежності суду // Людина і світ. – 1998. - № 9. – С. 41-46.

2. Папаян Р. От библейских истин к современным принципам конституционализма // Философские науки. – 2005. - № 2. – С. 72-82.

3. Папаян Р.А. Христианские корни современного права. – М.: Норма, 2002. – 416 с.

4. Спикер М. Христианство и свободное конституционное государство // Вопросы философии. – 2001. - № 1. – С. 38-46.

5. Веніамін (Новік), ігумен. Християнська основа лібералізму // Людина і світ. – 2000. – № 6. – С. 19-22.

Ключові слова: Біблія, Бог, гріховність, розподіл влади, християнство.

Key words: Bible, God, sinfulness, division of power, Christianity.