Сучасний сатанізм як філософія і заснована на ньому релігія була сформульована у США в 1960-і роки Антоном Шандором Лавеєм, який зібрав навколо себе самих різних людей і присвятив життя творчості і вивченню особливостей людської поведінки. Джерела його лежать у 1950-х, коли Лавей заснував співтовариство, назване ним Орденом Трапезоіда, яке об'єднало людей, що досліджували окультизм і практикували сукупність магії (як психодрами) і гедоністичної егоїстичної філософії Лавея. Сам Лавей визнавав, що на формування його світогляду вплинули твори Фрідріха Ніцше, Рагнара Рудобородого, Ніколо Макіавелли, Айн Ренда, Джека Лондона, біографії таких відомих особистостей, як Василь Захарофф, граф Каліостро і Григорій Распутін.

Пізніше, нагромадивши досить матеріалу і досвіду, Антон Лавей прийшов до висновку, що для того, щоб домогтися деяких змін у світі, просто ще однієї філософії недостатньо, необхідно офіційне визнання нестандартного світогляду як релігії, названої ним сатанізмом.

У 1966 році Лавей засновує Церкву Сатани, а три роки пізніше, у 1969, публікує «Сатанинську біблію», у якій описуються основи сатанинського світогляду.

Незабаром сатанізм здобуває офіційний статус і заноситься до реєстру визнаних збройними силами США релігій (у зв'язку із запитом на сатанинського похорон морського офіцера — члена Церкви Сатани), проводяться перші сатанинські водохрещення, весілля і похорони, які викликали інтерес преси. Восени 2004 року Британські збройні сили офіційно реєструють першого сатаніста, тим самим привселюдно визнаючи статус сатанізму як однієї з практикуючих релігій у світі.

Церква Сатани (англ. Church of Satan) — найстарша і найбільш велика сатанинська організація, чисельність якої приблизно складає кілька тисяч чоловік по усьому світі. Точна кількість людей, що складаються в даній організації, невідомо, оскільки вона не надає зведень про свій склад і не вимагає публічного оголошення про факт свого членства. Штаб-квартира Церкви Сатани в даний момент розташовується в Нью-Йорку, а посаду верховного жреця займає магістр Пітер Гілмор.

Принципи сатанізму можна узагальнити в такий спосіб:

· потакання інстинктам замість помірності;

· повноцінне існування замість духовних мріянь;

· прагнення до пізнання замість самообману;

· віддання заслуженого навколишнім за їх заслуги замість любові до невдячного;

· помста замість підставляння щоки;

· відповідальність за свої дії і їх наслідки;

· цільний розгляд людини без заперечення її тваринної складової.

Сучасний реальний сатанізм в Україні сконцентрований в підпільних групах. Їхній культ — це суміш запозиченої з різних джерел інформації про містичні обряди, окультних текстів та відповідної атрибутики культу. Частина цих груп базує своє вчення на книгах засновника сучасного західного сатанізму Е.Ла Вея “Чорна біблія” та “Книга сатанинських ритуалів”, перекладених російською мовою. Між групами сатаністів існує інформаційний зв’язок, також налагоджено обмін інформацією з західними сатаністськими сектами та російськими “колегами”. В Інтернеті вільно можна знайти сайти сатаністських структур та переклади книг Е.Ла Вея. Сатанізм є деструктивною молодіжною субкультурою, чітко прив’язаною до напівкримінального середовища, через практику вживання тяжких наркотиків, сексуальних оргій та ритуальних вбивств.

Протягом 1993–1995 рр. значного поширення набули трешери, прихильники “спід хеві метал-року”. Вище зазначалося, що трешери виникли як різновид металістів, однак з часом розширили свою базу за рахунок прихильників безлічі різновидів “хеві-метал”. Трешери від початку свого існування контактували з різного роду напіврелігійними містичними культами, в першу чергу — з сатаністами. Трешери поділяються на кілька течій. Зокрема, виділяють музичну субкультуру “треш”, яка лише опосередковано стикається з сатанізмом, та треш-сатаністів. Власне, в Україні протягом означеного періоду поширення набули представники саме другого напрямку. Трешери репрезентували те ж покоління, що і “нова хвиля” гіппі та толкієністів, однак, на відміну від них, нові трешери прийшли в субкультуру не в пошуках “визначеної конкретності”, міфічного існування, а у знак протесту проти панівної культури та суспільства. А що може бути радикальнішим, ніж сатанізм? Трешери вирізняються яскраво підкресленою “сатанинською” атрибутикою, традиційними для перших металістів “хаєрами”, шкірянками, ланцюгами і т. ін. Необхідно окреслити також роль сатанізму в молодіжному андеґраунді. Сам по собі сатанізм розділяється на суто релігійно-містичну течію та “гру в сатанізм”. Більшість треш-сатаністських тусовок є “грою в сатанізм”. Як засвідчує практика спілкування з такими групами, їхнє знання про культ обмежується поверховою поінформованістю про окультизм, містичні ритуали (запозичені з містичних фільмів по типу “Омен”) і т. ін. Але існують і адепти реального сатаністського культу. Так, в Києві, Львові, Донецьку та інших містах прокотилася ціла хвиля вандалізму на кладовищах. Неодноразово органи правопорядку затримували представників сатаністських груп. Сатанізм як релігійно-містична течія зародився на території СРСР ще в 1970-х рр. у середовищі, наближеному до тогочасного андеґраунду.

Серед перших громад сатаністів можна згадати громаду “Чорний ангел”, створену в 1974–1975 рр. (частина Міжнародної асоціації люциферистів кельтсько-східного обряду). В Україні сатанізм розвинувся разом з “перебудовою” та послабленням тоталітарного режиму. В цей час серед молоді стали модними різного роду псевдомістичні культи, в тому числі і сатанізм. Розквіт сатанізму збігається з поширенням руху трешерів серед “металічної” тусовки.

Висновок

Отже, чисельність релігійних конфесій, їх різноманітність відповіда-ють розмаїттю умов, у яких вони формувалися, особливостям істо-ричного шляху і характеру окремих народів. Це стає причиною ба-гатьох непорозумінь, суперечок між різними церковними ор-ганізаціями, а іноді й ворожнечі на релігійному грунті. Проте саме життя дає приклади того, як запобігти релігійним конфліктам і розколу церков. Це так званий екуменічний рух у хри-стиянському світі. Екуменічним був названий рух кінця ХІХ - початку XX ст. за діалог, співробітництво і зближення христианських віросповідань, повязаних з пошуками єдності у дусі, вірі та любові.

Сьогодні вплив