Жінка в ісламі - цьому - знамення для людей, що міркують!" (30.21) У цілому, мусульманин зобов'язаний же�...

Реферат - Жінка в ісламі

цьому - знамення для людей, що міркують!" (30.21) У цілому, мусульманин зобов'язаний женитися саме на правовірній дівчині і лише при відсутності придатних мусульманських наречених йому дозволяється шлюб з чи християнкою чи іудейкою, при тій умові, що згодом він зробить усе можливе для того, щоб залучити її серце до Ісламу. У той же самий час мусульманину заборонено женитися на атеїстках, послідовницях деяких вчень (бахаітів і ахмаді, нусайритів) крім того мусульманам категорично заборонено брати в дружини повій. У свою чергу, відповідно до канонів Ісламу жінка-мусульманка повинна виходити заміж тільки за мусульманина, оскільки, будучи залежною від свого чоловіка, вона може в наступному бути примушена їм і його ріднею перейти в іншу віру і назавжди відректися від Ісламу. У той же час широко поширився в мусульманському світі порочна антиісламська практика, коли батьки дівчини жадають від нареченого, як неодмінну умову для своєї згоди на шлюб, сплати за наречену горезвісного "калиму", який узагалі не має з мусульманським Шаріатом нічого спільного. Цей аморальний звичай є дзеркальним відображенням жадібності середньовічних чоловіків, що бажали поправити своє матеріальне становище за рахунок своєрідного продажу своїх дочок, іншими словами - є однієї з різновидів вимагання під зовні гарним приводом. Отже, ніякого "калиму" в Ісламі просто не існує, у Шаріаті обговорений тільки "махр", - тобто весільний подарунок нареченого нареченій, що він підносить у знак любові і поваги своїй майбутній дружині. Наречений підносить подарунок саме нареченій, а не її рідним і близьким, ну а при відсутності в юнака якихось особливих матеріальних цінностей, його весільний дарунок може виражатися, приміром, в обіцянці навчити свою дружину правильному читанню Священного Корана, виконанню тих чи інших обрядів Ісламу, чи, скажемо, у піднесенні їй букета квітів і тому подібних знаків уваги, оскільки головна цінність мусульманського шлюбу полягає все-таки не в знаходженні якихось матеріальних благ, а у взаємній любові, непохитній вірності, спільному вихованні дітей і в радості бути потрібними один одному. Іслам поклав на батьків усю повноту відповідальності за передачу дітям правил і зразків життєвого благополуччя, за правильне використання ними природної здатності робити потомство, вони повинні направити життєву силу, що б`є через край, молодих, у благодатне і спокійне русло законного шлюбу, і тому Шаріатом передбачено влаштування батьками ранніх шлюбів для тих, хто для цього досить дозрів. Святий Пророк з цього приводу нерідко говорив: "Ви повинні віддавати своїх дочок заміж у той момент, коли вони для цього дозріли, не раніш і не пізніше. Якщо ж ви залишите їх тинятися без справи занадто довго, то їхнє неминуче розбещення буде вашою провиною. Адже вони люди, і їхні людські потреби повинні бути задоволені". Щодо благополуччя сім`ї, відносин між подружжям, існує ряд висловів Мухаммеда. Наприклад, він неодноразово повторював чоловікам своєї Умми: "Аллах зобов'язує вас добре відноситися до своїх дружин, тому що жінки - це ваші матері, дочки і сестри. Після одруження, навіть якщо дружина не зможе вам у чомусь догодити, - не кривдьте її!" "Аллах щедро обдаровує подружжя, що кохають одне одного. Коли вони подають один одному руку допомоги і згоди - їхні гріхи віддаляються, минаючи між пальцями" - перестерігав він правовірних мусульман у своїх численних проповідях.

ПРО МУСУЛЬМАНСЬКУ ПОЛІГАМІЮ

Характерною рисою Ісламського шлюбного законодавства є надання можливості обмеженої полігамії, іншими словами, мова йде про мусульманське багатоженство, і оскільки навколо цього питання постійно циркулюють усілякі чутки і домисли, необхідно розглянути його детальніше. Почнемо з того, що всі аспекти мусульманської полігамії досить жорстко регламентовані Шаріатом і ніякі винятки при цьому не допускаються: правовірний мусульманин має законне право мати не більш чотирьох дружин одночасно, але тільки в тому випадку, якщо він у стані виконати всі необхідні для цього умови. По-перше, треба підкреслити, що ці жінки є його законними дружинами і кожна повинна бути добре інформована про наявність всіх інших, тому кожне весілля в мусульман обов'язково повинне бути обнародуваним і супроводжуватися урочистістю, а ніяке таємне співжиття не допускається. Якщо в мусульманина до моменту вступу в шлюб немає в наявності інших законних дружин, то духовна особа, що здійснює обряд одруження, повинна перед початком церемонії попередити наречену про те, що вона має право зажадати від свого нареченого принесення урочистої клятви, зміст якої зводиться до того, що він добровільно відмовляється від свого права на полігамію і клянеться не вступати в інші шлюби, поки зв'язаний з нею сімейними зв`язками. Якщо наречений відмовляється принести таку клятву, а наречена наполягає на своєму, то одруження скасовується, і люди розходяться в пошуках більш придатної для себе пари, ну а якщо наречений усе-таки приніс таку клятву ім'ям Всевишнього Аллаха, а згодом її безсовісно порушив, тоді імам, який проводив обряд, а також присутні на ньому свідки повинні привселюдно оголосити цього мусульманина клятвопорушником, при цьому суспільна думка, як правило, постає на сторону зрадженої дружини, і загальний осуд, звичайно, примушує віруючого виконати свою урочисту обіцянку. По-друге, відповідно до канонів Ісламу, кожній заміжній жінці надається окреме приміщення: будинок, квартира або ж окрема кімната з усією необхідною обстановкою і господарськими речами, а також утримання її у розумних, доступних чоловікові межах, тому правовірний, що має більш однієї дружини, зобов'язаний забезпечувати усіх в однаковому ступені, не роблячи між ними ніякої різниці. Святий Пророк неодноразово повторював: "Якщо чоловік,

Сторінки: 1 2 3 4 5