_________________________________________

1 . Соловьев В.С. Догматическое развитие церкви. - К.: Основи. - 1995.

що Діва Марія не повинна приймати поклоніння, як Богородиця, а тільки,
як Христородиця. З цим твердженням не погодилась значна кількість
віруючих і представників кліру. Олександрійський патріарх Кирило піддав
Несторія анафемі, а Несторій, у свою чергу, піддав анафемі Кирила.1
Кирило одержав підтримку на помісному римському соборі від папи
Целестина.

Феодосій II скликав у 431 р. в Ефесі III Вселенський собор, в якому

брали участь 153 єпископи. Крім несторіанства розглядалася справа британського монаха Пелагія. Він відкидав первородний гріх людства і вчив, що кожна людина сама може досягти спасіння, а тому в церковній організації немає потреби. Вчення Пелагія, як і вчення Несторія було засуджене. Несторій був позбавлений сану і відлучений від церкви. Імператор Феодосій II видав декрет про вигнання Несторія з території імперії та конфіскацію його майна. Він разом із своїми прибічниками з допомогою персидських царів, заснував розкольницьку церкву і навіть свій патріархат Ктесифоні у Селевкії. З місіонерськими намірами вони проникали в Китай та Індію. За легендою, саме від несторіанського монаха дізнався про християнство засновник мусульманської релігії Магомет. Несторіанська церква і по сьогоднішній день існує у Сирії, Курдистані та на Кіпрі.

Один з прихильників олександрійського патріарха Кирила, Євтихій розробив для боротьби з несторіанським вченням нове, протилежне несторіанству викладення христологічної доктрини. Він стверджував, що в Ісуса Христа існувала єдина божественна природа, яка поглинула його людську природу. Прибічники вчення про одну природу отримали назву монофіситів. У 448 р. Константинопольський патріарх Флавіан піддав засудженню монофіситизм на помісному соборі. Але впливовий при

_________________________________

1. Деяния Вселенских соборов. - Т.І. – С. 191.

імператорському дворі патріарх Олександрії Діоскор домігся скликання Вселенського собору в 449 р. у Ефесі. Він, порушуючи соборні правила, реабілітував Євтихія і піддав анафемі Флавіана. Перед собором усі противники були ув'язнені, а на відкриття зібралося 130, з яких 42 єпископи були позбавлені права голосу. Крім підтримки державної влади Діоскор мав велику кількість прибічників серед монофіситських монахів, які для пропагування свого вчення не зупинялися перед грубим насильством: "... дикі монахи з Халдейських рівнин і Вірменських ущелин увірвалися в церкву / місце засідань собору / і кров пролилася у храмі Пречистої ".1 Римський єпископ назвав собор "бандою єретиків і розбійників".

Після смерті Феодосія II промонофіситська партія зазнала поразки. До влади прийшов прихильник ортодоксального християнства Марціон / 450 - 457 /. У 451 р. був скликаний IV Вселенський собор у Халкидоні. У його роботі взяли участь більше 500 єпископів. Монофіситизм був засуджений, а його прихильники піддані анафемі. Був також підтверджений осуд вчення Несторія. Крім догматичних питань розглядалися також канонічні. За 28 каноном надавалися привілеї Константинополю, новому Риму. Проти цього канону протестував папа Лев Великий. Релігійне примирення між Константинополем і Римом відбулося за імператора Юстина /518 - 527/ за ініціативою його племінника і майбутнього імператора Юстиніана і римського єпископа Ормизда. Причиною розриву між старою і новою столицями був виданий у 482 р. імператором Зеноном Єнотиком закон. Цей закон був спрямований на примирення прихильників Халкидонського собору і монофіситів. Проте ні одна зі сторін не погодилася з ним, а патріарха Акакія, що підготував цей закон, римський

______________________________________________________

1 . Волконский А. Католичество й священное придание Востока. - Львов, Миссионерское общество св. Кирилла й Мефодия, 1993. - С. 169.

єпископ Фелікс II відлучив від Церкви. Акакій у відповідь прокляв Фелікса

ІІ.2

Наступник Зенон, імператор Анастасій, робив спроби налагодити зв'язки з Римом, але вони не принесли позитивного результату через непримиримі позиції обох сторін. На початку свого правління Анастасій, маючи гіркий досвід свого попередника, вирішив проводити політику невтручання у релігійні справи. Але така політика викликала обурення вищого ортодоксального духовенства, яке звинуватило імператора у поступках монофіситам. Як показали подальші події ці звинувачення були небезпідставні. Так у 512 р. Анастасій мав намір позбавити патріаршества константинопольського патріарха Македонія, що дотримувався православ'я. Але коли проти цієї ідеї виступила більша частина жителів Константинополя, імператор був змушений відмовитися від свого рішення. Коли Анастасій оголосив про введення монофіситської форми трисвятого славослов'я вибухнуло повстання столичних жителів, які в більшості сповідували ортодоксальне християнство, і був спалений весь аристо-кратичний квартал Константинополя.

Монофіситизму в столиці дотримувалися члени циркової партії прасинів. На чолі цієї партії стояли великі купці, які були зацікавлені у торгівельних зв'язках з Єгиптом та Сирією, де були сильні позиції монофіситів. У Сирії ортодоксального віросповідання дотримувалось прийшле грецьке населення, що в основному проживало в містах. Коли сирійські монофіситські монахи захотіли насильницьким шляхом позбавити влади патріарха Антіохії Флавія, місцеве населення піднялося на його захист і перебило цих монахів. Це дозволило Анастасію в усьому звинуватити Флавія і, позбавивши сану, заслати. Після цього антіохійським патріархом став монофісит Север.

______________

2.Гергей Е. История папства, 1996.

У Єгипті більшість населення також сповідувала монофіситизм, проте існували прибічники ортодоксії у середовищі великих землевласників, переважно греків. Уряд провадив політику, направлену на послаблення їхньої економічної могутності. У 510 р. найбільший єгипетський землевласник Апіон був засланий, а його майно і землі конфісковані на користь державної скарбниці. В Палестині, на відміну від Єгипту та Сирії, основна маса християнського населення була грецькою і дотримувалася