Наступник Іраклія Констант II продовжував підтримувати монофелітів і чинити утиски ортодоксам. У 648 р. він видав закон, за яким за участь у суперечках про волі і природи Христа винні переслідувалися державою. Коли порушником цього закону був клірик, йому загрожувало церковне відлучення, якщо багата людина - конфіскація майна, якщо бідна - тілесні покарання і заслання.

Велику роль у боротьбі з монофелітством відіграли західні ієрархи, а особливо римські єпископи. У часи правління папи Мартина І резиденція римських понтифіків була оплотом борців проти цієї єресі. Займаючи ортодоксальну позицію Мартин не отримав імператорського підтвердження на папський престол. Тільки ставши папою, він скликав помісний Лотеранський собор за участю 105 ортодоксальних єпископів. Собор піддав анафемі єресь та її прибічників з числа духовенства і засудив закони Іраклія та Константа II про заборону релігійних суперечок, бо у них, мовляв, всі вислови святих отців повністю паралізовані нечестивими речами єретиків.1

Присланий для упокорення папи Равенський екзарх Олімпій підтримав Мартина І, пішовши проти василевса. Але присланий наступний екзарх Феодор Калліоп арештував папу і відправив його до Константинополя. Там його було звинувачено у політичних злочинах і засуджено до страти, яку пізніше за проханням константинопольського патріарха Пірра було замінено на заслання у Херсонес у Криму, де він і помер у 655 р. Наступний римський папа Віталіон боячись, що його спіткає доля Мартина, підкорився Константу.

Через те, що східні провінції, які були оплотом монофіситів і монофелітів, були завойовані у Візантії арабським халіфатом, ці єресі почали втрачати свою силу в імперії. Константин IV Погонат скликав VI Вселенський собор у Константинополі для засудження монофелітства. На територіях, які залишилися під владою Візантії, населення дотримувалося ортодоксального християнства, тому монофелітство стало непотрібним імператору. Воно було засуджене: "... Зійшло світло православ'я, пітьма облуди пала з очей."2

______________________________

1 . Бородин О.Р. Церковно-политическая борьба в Византии и «дело» папы римского Мартина І

2 . Очерки по истории Византии. - С.55.