Хрест господній: від знаряддя кари до знаку перемоги

Мар’яна ГОРІШНЯ

Подивись на той хрест – знаком якої великої сили він є! Цей хрест спочатку був ненависною смертю, смертю ганебною, смертю найбільш мерзенною серед усіх. Але ось тепер вона стала найпочеснішою у тому житті й найбільш сяючою із діадем” Св. Йоан Золотоустий, Пояснення на Псалом 109.

“Християнство є релігією хреста” – ще у ІІ ст. говорив християнський апологет Тертуліан, засвідчуючи, що усе життя християн зосереджується навколо хреста. І справді, віра у розп'ятого на хресті Ісуса Христа, викреслювання знаку хреста на чолі як свідчення цієї віри, вшанування хреста як знаряддя, яким Господь відкупив людський рід від неволі гріха та диявола, було і залишається однією із найпритаманніших ознак християнина. Празник Воздвиження Чесного та Животворного Хреста, який Східна Церква святкує 27 вересня, займає чільне місце серед усіх празників, присвячених вшануванню Хреста Господнього. Присвячений він події віднайдення святого Хресного Дерева, на якому помер Ісус Христос, матір'ю імператора Костянтина, Оленою, у Єрусалимі в 326 році. Однак суть празника полягає не просто у поклонінні Хресту, але саме у піднесенні Святого Хреста Господнього із наданням йому особливого вшанування та прославлення у житті Церкви та житті кожного віруючого зокрема. Подія віднайдення Святого Хреста започатковує розвиток богословського опрацювання значення хреста як знаку перемоги та символу спасіння, як хреста непереможного. Ці мотиви широко присутні у древній іконографії та гомілетиці, починаючи від ІV ст. і далі.

У древньохристиянських текстах знаходимо два типи інтерпретації хреста. У першому пояснюється таїнство спасіння, кульмінацією якого є Пасха, одним із наслідків такого пояснення є розуміння хреста як захисту від ворожих підступів. По-друге, застосування значення хреста до особистого життя кожного віруючого на основі слів Ісуса: “Хто хоче йти за мною, нехай візьме свій хрест і йде за мною” (Мт. 16, 24), що значить жити згідно з вченням та прикладом Вчителя аж до мученицької смерті. Вже від самих початків християнства, як засвідчують святоотцівські тексти, знак хреста застосовувався перед кожною дією, він був обов'язковим під час прийняття хрещення та інших таїнств, був визначальним знаком належності до християнства.

Графічні символи та зображення хреста

Графічне зображення у вигляді хреста було відоме ще до християнських часів. Це були монограмічні зображення різних форм, які символізували життя та божество. Наприклад, перехрещення чотирьох великих грецьких літер Г (“гамма”) у вигляді хреста (символ, відомий як свастика) був символом кругового руху, а отже життя. Знак хреста став виключно християнським у ІV ст. після знаменної події перемоги імператора Костянтина над Максентієм (312 рік), коли уві сні йому було об'явлено знак хреста із словами “Тим знаком переможеш”, після чого припинилися переслідування християн і християнство стало державною релігією Римської Імперії.

У християнському розумінні хрест є не просто інструментом відкуплення, але й винятковим знаком спасіння, а тому має мати численні прообрази у Старому Завіті. Серед таких старозавітніх символів хреста у християнстві найпоширенішим була грецька літера Тау (як велика Ф, так і маленька ф). У ранній християнській літературі перші свідчення, які відносяться до опрацювання богословського значення хреста, що міститься у літері Тау , знаходимо у Посланні Псевдо Варнави (ІІ ст.). Автор пропонує символічну інтерпретацію уривку з книги Буття 14, 14 та 17, 23-, в якому йде мова про обрізання 318 слуг Авраама. У давньогрецькій мові чисел немає, їх позначали буквами алфавіту. Числу триста відповідає літера Тау (ф), десяти -Йота (й), а восьми -Ета (з). Це дало автору добрий ґрунт для символічної інтерпретації: факт, що Авраам обрізав “вісімнадцять і триста” чоловіків свого дому, він вважає прообразом діла Ісуса Христа на хресті, і те, що у тексті триста є відділено від вісімнадцяти, має для нього явне символічне значення (український переклад не відображає цієї деталі). Літеру Тау інтерпретують як символ хреста, й означає вона благодать, а Йота й Ета разом – це дві перші букви імени Ісус грецькою мовою. Оріген (ІІІ ст.) розширює цю інтерпреацію у полеміці із юдеями, намагаючись пояснити їм значення хреста на основі їхніх же понять. Так у євреїв літера Тау була двадцятою, останньою літерою у алфавіті, а тому мала священне значення, означаючи досконалість. Тау є також символом тих, які живуть за законом, відколи закон у євреїв став називатися Тора . Оріген подає ще третє значення літери Тау , відображаючи думку християн, де Тау є пророцтвом знаку хреста, який християни зображають на чолі, і який вони зазвичай роблять перед будь-якою дією, особливо перед молитвами та священними читаннями. Також у древньохристиянських надписах у катакомбах літера Т у позиції між іншими буквами одного слова нагадує читачеві-християнину форму хреста. Вираженням тотожності Христос-хрест є монограми, які вже від самих початків християнства появляються на різних територіях, де були християни, особливо на похованнях: вони складаються з грецьких ініціалів імені Ісуса Христа, даючи разом зображення хреста.

Прообрази хреста у Старому Завіті

“ Мойсей, розпростерши свої руки, прообразив знак хреста і переміг Амалика. Ми ж сьогодні, поклоняючись дереву хреста, перемагаємо ворожі підступи й лукавства, маючи оборонця -Христа, що на ньому був тілом розп'ятий і умертвив змія, спасаючи людину ”.
Стихира вечірні Посвяття Воздвиження