Боже Слово у видимій формі відображається у світі. У чотирьох напрямках хреста проявляється дія, яку здійснює Слово, просвітлюючи те, що є у небі, разом із адом, розпротершись від заходу до сходу, закликає усіх загублених до пізнання Отця. Хрест як видима форма невидимої дійсності Слова відкривається до вселенськості Церкви, поміщуючи таким чином богослов'я хреста у богослов'я Церкви. Така інтерпретативна лінія зумовить подальше опрацювання значення Хреста у християнському богослов'ї в такому сенсі. Тому Хрест Господній займає тепер центральне місце у Церкві та житті кожного християнина, й ми вшановуємо його, бо “Хрест освятив вселенну. Він розвіяв темряву і привернув світло. Він зібрав народи зі сходу й заходу, півночі й півдня і з'єднав їх любов'ю в одну Церкву, в одну віру, в одне Хрещення” (Св. Єфрем Сирійський, Слово 37.
Як маємо визнавати нашу віру
Найчастіше нашу віру визнаємо знаком св. хреста. Так робили вже перші християни, які цим знаком виявляли свою віру і часто за неї йшли на смерть. Ми також повинні так чинити, тому що від св. хреста називаємося “християни”.
1. Знак святого хреста робимо так: кладемо ліву руку на груди, три перші пальці правої руки складаємо разом – на знак Пресвятої Тройці; мізинець і безіменний палець пригинаємо до долоні (вони означають дві природи Ісуса Христа – Божу “Во ім'я Отца”, – “і Сина” – кладемо на груди, – “і святаго”, – на ліве рамено, – вимовляємо “Амінь”, – кладемо знову руку на груди. Цим знаком св. хреста визнаємо дві правди нашої віри: Пресвяту Тройцю і наше відкуплення на хресті. Називаючи поіменно три Божі Особи “Отца, Сина і Св. Духа”, визнаємо ту правду, що є один Господь Бог у трьох Особах. Одночасно, коли вимовляємо слова, робимо на собі знак св. хреста. Цей хрест пригадує нам хрест на горі Голгофті, на якому розіп'яли Ісуса Христа, тому цим знаком визнаємо, що на хресті довершилося наше спасіння. В кінці додаємо ще слово “Амінь”, тобто “Так є, нехай так станеться”. Тим словом ще раз підтверджуємо, що віримо у Пресвяту Тройцю, в наше відкуплення на хресті та у те все, що Бог об'явив, а Св. Церква подає до вірування.
2. Робити на собі знак св. хреста почали ще в апостольських часах. Тертулліян, який жив у II ст. після Христа, пише так: “На початку і при кінці кожної роботи, при виході з дому і при поверненні до нього, коли одягаємося, сідаємо до столу чи запалюємо світло, при всім, що робимо, знаменуємося знаком св. хреста”. Так само пишуть інші Отці Церкви, і з їхніх слів довідуємося, що вже в апостольських часах і перших віках християнства знак св. хреста був у більшому почитанні, ніж сьогодні.
3. Знак св. хреста захоронює нас від нападів злого Духа та спроваджує Боже благословення. Св. Григорій Націянзенський розповідає дивну історію про силу св. хреста.
Цісар Юліян Відступник, який був вихований у християнстві, а потім знову хотів ввести поганство, удався якось, за намовою поганських жреців, до однієї печери, щоб там обговорити деякі справи зі злими духами. А коли прибув до печери та побачив пекельних духів, то так сильно перелякався, що все його тіло почало тремтіти, ноги почали підкошуватися і він мимоволі підніс руку до чола і почав хреститися, хоча вже давно вирікся св. віри. Тієї ж миті духи щезли, ніби їх ніколи там не було, а в печері він залишився тільки з товаришем.
Отже, якщо диявол на своєму союзникові Юліанові, який відрікся Христа, не міг знести знаку св. хреста, то ж яку силу має цей знак на вірному християнинові.
Знак св. хреста приносить нам Боже благословення, тому Свята Церква використовує його при всіх нагодах, навіть тоді, коли священик благословляє людей Найсвятішими Тайнами. Цим знаком Св. Отці гасили пожежі, оздоровляли хворих, відганяли злого духа, а коли св. Венедиктові його вороги одного разу влили до чаші отруту замість вина і святий зробив над чашею знак св. хреста (мав таку звичку), чаша трісла надвоє і отрута вилилася.
Отже, ми повинні дуже часто хреститися, щоб запевнити собі Божу поміч. Перші християни хрестилися зранку і ввечері, перед і після їжі, при відході з дому і при поверненні до нього, перед і після молитви, на початку і при кінці кожної праці, в спокусах, а навіть при кожному зворушенні серця. Хворі хрестилися, щоб зменшити болі; вмираючі – щоб відігнати страх перед смертю, а найбільшим їх бажанням було, щоб після смерти мати руки складеними навхрест. Так само ми повинні зранку, пробудившись, зробити знак св. хреста, щоб подякувати Богу за нічний відпочинок, поручитися його опіці, просити нових ласк на цілий день. Також ввечері подякувати Богові за прожитий день, просити ласки дочекатися ранку, тому що багато людей, які лягають ввечері здоровими, вночі помирають, бо людина не знає ні дня, ні години, коли Господь покличе її до себе. Ми повинні хреститися перед споживанням їж і після, пам'ятаючи, що всі дари ми отримали від Господа Бога. Перед кожною важливою справою також маємо робити знак св. хреста, тому що людина від природи дуже слабка і коли починає якусь працю, не має певності, чи доведе її до кінця. Тому при кожній роботі маємо просити Божого благословення, роблячи на собі знак