Реферат на тему:
Нехристиянські релігії
ЗМІСТ
І. ВСТУП
II. "НОВІ РЕЛІГІЇ" XX СТОЛІТТЯ
1. Неохристиянство
2. Релігії орієнталістського напряму
3. Синтетичні релігії
4. Неоязичництво
5. Езотеричні об'єднання та сайєнтологічні рухи
6. Сатаністи
III. ВИСНОВОК
IV. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Релігієзнавство є зведенням у ціле розрізнених знань про релігію, цілісна система наукового осмислення релігійного феномена, вивчення якого в українській вищій школі - важливий чинник підвищення рівня духовної культури людини. Знання історії духовних культур відчиняє двері до правильного розуміння і осмислення величезної глибини цивілізаційного надбання людства, до свідомого і плідного його засвоєння. Правильно сформовані світоглядні орієнтації, уявлення про духовні цінності допомагають людям чіткіше визначити свою програму життя, а народам -зайняти належне місце в цивілізованому світі.
В період становлення державності України, духовних засад українського народу як ніколи важливо оволодіти багатством загальнолюдських цінностей, відродити втрачені здобутки національної духовної культури, сформувати нову систему ціннісних орієнтацій та ідеалів.
Вичерпної інформації про кількість релігій у світі (близько 5 тис.), як і оптимальної їх класифікації, не існує. В першу чергу це пов'язано з тим, що в релігієзнавстві відсутня чітка система критеріїв поділу релігій на певні групи та типи. Історія релігієзнавства знає багато різних типологічних схем періодизації історії релігії. Здебільшого при поділі релігій на групи та класи застосовують етнічні ознаки, час виникнення, рівень організації, державний статус.
За рівнем розвитку релігії поділяють на такі види:
a) ранні форми - релігії первіснообщинного ладу;
b) політеїстичні - етнічні;
c) монотеїстичні - християнство та іслам, іудаїзм та сикхізм;
d) синкретичні - ті, що утворилися внаслідок зрощування або злиття різних етнічних і світових релігій: суфо-китайські секти, іудео-християнські релігії;
е) нові релігійні течії та рухи: церква уніфікації Муна, свідомості Крішни, сайєнтології, неоязичництво.
Згідно сучасних українських релігієзнавців - A.M. Колодного, В.І. Лубського, С.А. Токарева - „Нові релігії" та релігійні рухи класифікуються таким чином [ № 3, с.594 ]
:
Ш неохристиянство та течії християнського коріння – Церква Повного Євангелія, Богородична церква, Церква Ісуса Христа Святих останніх днів (мормони), Новоапостольська церква, Церква Христа, Церква нового Єрусалиму, харизматичні церкви;
Ш релігії орієнталістського спрямування (або східні релігійні течії) - Товариство свідомості Кріпни, Товариство трансцендентальної медитації, послідовники Саї Баби, центри Шрі Чінмоя, Дзен-буддизм, Нітірен, Вселенська чиста релігія (сахаджа йога), Всесвітня віра Багаї, АУМ Сінрікьо;
Ш синтетичні неорелігії - Церква об'єднання, Велике Біле братство;
Ш езотеричні об'єднання - теософія, братство Грааля, асоціація Жива етика (Агні-йога);
Ш неоязичництво - друїдизм, ведизм, арійський рух, тенгріанство, Рідна віра, РУНвіра, Собор рідної віри, Ладовірство, Великий вогонь;
Ш сайєнтологічні (наукологічні) рухи - Діанетика, Наука розуму,
Ш Християнська наука;
Ш демоністичні культи - сатанізм.
Мета даної контрольної роботи - розкрити Нові релігійні течії як один із напрямків релігійних вчень, дати основним з них характеристику, ознайомитися з особливостями віровчення та розкрити роль „Нових релігій" у сучасній культурі.
„НОВІ РЕЛІГІЇ" XX СТОЛІТТЯ
Релігійний ренесанс, відродження інтересу до релігійно-містичних шукань минулого, виникнення нових релігійно-філософських вчень, релігійних рухів і незвичайних містичних шкіл, справжній вибух культів другої половини XX та початку XXI століття — яскрава особливість Нового часу.
Строкатість сучасного богошукання фантастична та є характерною рисою для всіх частин світу планети, всіх континентів і регіонів. Можна сказати, що „епідемія нетрадиційної релігійності" водночас викликає неприйняття, різку критику та завойовує чималу кількість прихильників. Інколи з нічого навколо пророка, вчора ще нікому невідомого, виникають великі релігійні формування. Нині поряд зі світовими релігіями з багатовіковими традиціями діє близько ЗО тисяч інших релігійних учень і культів. Без відомостей про них уява про релігійну ситуацію в світі буде неповною.
Терміни, якими позначають оформлені в другій половині XX ст. нові конфесії, релігійні групи, духовні течії, церкви, в появі яких відбилися модерністські процеси в релігійній сфері, це - новітні релігії, неорелігії, нові релігійні течії, нові релігійні рухи.
Дискусійним у релігієзнавстві залишається питання, на підставі яких критеріїв цей тип релігій можна називати „новими" тому, що проблема визначення новітніх релігій актуальна з трьох причин:
Ш важливо встановити параметри, за якими можна було б віднести релігійні течії справді до новітніх,
Ш існує необхідність використовувати такі визначення, які б служили ефективним критерієм належності до організацій та рухів, які об'єднує загальна назва - „нові",
Ш не всі рухи, течії та культи, які релігієзнавці чи соціологи відносять до „нових", вважають себе такими (наприклад, Шрі Чінмой вважають себе культурним центром, Міжнародне товариство свідомості Кріпни претендує на звання найстарішої із релігій, Багаї також наполягають, що їхня віра не новітня, а одвічна тощо).
Зарубіжні релігієзнавці „новими" називають рухи, що виникли після Другої світової війни. Українські релігієзнавці вважають, що новітні релігії спочатку з'являються у 60-х роках XX ст. в США (С.Бублик), а вже потім, у 80-90-ті роки, у Західній Європі і в Україні (Л.Филипович) [№5, с.8-10] .
Дослідження еволюції „нових релігій" показує наявність певних відмінностей у їх виникненні в США та Західній Європі. Якщо в США вони прийшли зі своєї батьківщини (здебільшого зі Сходу) разом із родоначальниками (гуру, вчителями тощо), то в Європу, а вже потім і в Україну - з учнями, тобто через посередників. Основними причинами виникнення „нових релігій" вважають наступні:
Ш альтернатива існуючим традиційним релігіям, незадоволеність формами їх роботи та як результат духовних пошуків, протест проти існуючих порядків; у посткомуністичних країнах ( у т.ч. в Україні)