(хоча й далеко не досконало) законодавство з питань оподаткування, його інструктивне та методичне забезпечення, створена сучасна податкова адміністрація із сучасною організаційною структурою.
Існує ряд основних податків, які дістали загально світове визнання, хоча механізм їх справляння може суттєво відрізнятись в конкретній країні. До них належать прямі і не прямі податки, та інші збори й обов'язкові платежі. З точки зору вирішення фіскальних завдань непрямі податки завжди ефективніші за прямі. Одним із основних видів непрямих податків є ПДВ.
Податок на додану вартість - це частина новоствореної вартості на кожному етапі виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг), що надходить до бюджету після їх реалізації. Інакше кажучи, ПДВ - це непрямий податок, який стягується до бюджету у вигляді надбавки до ціни товару, який сплачується споживачами.
Слід зазначити, що становлення податку на додану вартість в Україні проходило в 2 етапи: до 01.10.1997 року і після.
Коротко підсумовуючи викладене, можна визначити основні риси діючої до 01.10.1997 року системи оподаткування добавленої вартості.
відсутній механізм бюджетної компенсації стійкого дебетового сальдо;
відсутні правила інфляційної нейтральності;
ПДВ є розподільчим податком, зобов'язання бюджетів різних рівнів, щодо
компенсацій не визначені;
момент виникнення права на кредитування визначається за принципом
обліку собівартості ПДВ, сплаченій у ціні товарних запасів, не зменшує
податкових зобов'язань; ПДВ, сплаченій у ціні капітальних товарів,
амортизується;
податкове поле зруйновано численними пільгами в 1995 році при базовій
ставці 20 % середня ставка податкових вилучень (до загальних обсягів
реалізації) становить 11%.
Декретом про ПДВ ми керувались трохи не п'ять років. Хоча недоліків було чимало (про що викладено вище), проте декрет діяв. До нього звикли. Він (декрет) передбачав різний підхід до оподаткування товаровиробника і торгівлі. Усі розуміли: необхідні зміни.
Другий етап становлення податку на додану вартість розпочався із змін, які знайшли своє втілення в законопроекті прийнятому Верховною Радою України як закон 03.04.97 р. І введеному в дію з 1 жовтня 1997 року, до окремих статей якого згодом було внесено значну кількість поправок і змін.
Згідно цього Закону механізм оподаткування податком на додану вартість у корені змінився, а саме:
Чистий податок, що підлягає сплаті до бюджету, враховується як різниця
між сумою податку, нарахованого при реалізації товарів (робіт, послуг) і
сумою податку, що сплачений або підлягає сплаті постачальникам за
придбані товари (виконані роботи, надані послуги) матеріальні ресурси,
паливо, вартість яких відноситься на витрати виробництва та обігу
відповідно до ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" та податку
за придбані та введені в експлуатацію основні виробничі фонди і взяті на
облік нематеріальні активи (вартість майнових та інших прав, лщензій
та інше). Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України № 14-92 "Про
податок на добавлену вартість" від 26.12.92 р. Вказаний механізм
оподаткування ПДВ діяв щодо підприємств виробників продукції. З
введенням в дію Закону України "Про податок на додану вартість" №
168/97-ВР від 03.04.97 р. Введений механізм поширюється і на
підприємства торгівлі та посередницької діяльності.
ПДВ, сплачений у ціні придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких
відноситься до складу основних фондів чи нематеріальних активів, що
підлягають амортизації (тобто відносяться до податкового кредиту).
Платник ПДВ має право на отримання податкового кредиту тільки за
умови, якщо придбання будь-якого товару підтверджується податковими чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом, прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Введено податковий облік, згідно з яким є обов'язковим для платників податку при здійсненні продажу товарів (робіт, послуг) надання податкової накладної.
Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Податкова накладна є звітнім податковим документом, і одночасно розрахунковим документом, який повинен зберігатись протягом строку, передбаченого законодавством із сплати податків.
При отриманні податкових накладних, платники заносять їх до книги обліку придбання товарів, а при виписці - до книги обліку продажу товарів.
На підставі даних книг обліку продажу та придбання товарів заповнюється податкова декларація по податку на додану вартість.и°датки231
Усі доходи від ПДВ спрямовуються до центрального (державного) бюджету, "податкові заліки" по податку на додану вартість, практично заборонені.
3. Встановлено єдину ставку податку, що становить 20 відсотків до бази оподаткування та додається до ціни товарів (робіт, послуг), за винятком операцій звільнених від оподаткування, та операцій до яких застосовуються нульова ставка.
Платником податку є:
особа, яка визначається платником податку на додану вартість по обсягах
оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг), є платником
податку на додану вартість, якщо обсяг здійснюваних ним оподатковуваних
операцій з продажу товарів (робіт, послуг) досяг протягом будь-якого
періоду за останні дванадцять календарних місяців 1200 неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян. Така особа зобов'язана зареєструватися яка
платник податку.
особа яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України або
отримує від нерезидента роботи (послуги) для їх використання або
споживання на митній території України, за винятком фізичних осіб, не
зареєстрованих як платник податку, у разі, коли такі фізичні особи ввозять
(пересилають) товари (предмети) в обсягах, що не підлягають
оподаткуванню згідно із законодавством;
особа, що здійснює на митній території України підприємницьку діяльність з
торгівлі за готівкові кошти незалежно від обсягів продажу, за винятком фізичних осіб, які здійснюють торгівлю в умовах сплати ринкового